Із циклом пейзажів "Український мотив" художник Анатолій Криволап увійшов до списку фіналістів Шевченківської премії 2012-го. У номінації "Образотворче мистецтво" він позмагається із автором декоративних тарелей Петром Печорним. Лауреатів назвуть 9 березня. Торік Криволап став найдорожчим художником України
Намалював зоране поле після дощу. Сідає сонце, небо жовтогарячо-червоне, відбивається у воді, яка стоїть у заглибинах свіжого ґрунту. Мокру ріллю передав за допомогою фактури. Зробив дуже товстий шар фарби. Він нагадує поорану землю, яка лягає пластами. На попередніх роботах фактура доходила до 5 сантиметрів завтовшки, тут менше. Важка маса на тлі світлого неба створює відчуття містики. Цей пейзаж побачив удома, під Яготином, маю там будиночок. Ідеї в мене виникають завжди однаково. Можу прогулюватися вдень чи вночі. Потім роблю замальовки, вивчаю колір. Коли пишеш пейзаж, потрібно відчувати запах повітря, чути звуки, бачити, як парує земля.
Кольорове рішення картини - чорна земля на тлі яскравого червоного неба. Мав мету не писати ґрунт чорним. Цей колір майже ніколи не використовую. Колись виключив його зі своєї палітри на 18 років. Тільки позаторік почав знову опановувати. Чорний не бентежить мою уяву, а зупиняє її. Тут синя фарба працює як чорна.
Чорний колір не бентежить мою уяву, а зупиняє її
15 років експериментував, щоб знайти гармонійне поєднання яскравих чистих кольорів. Робив лабораторні записи, нотатки в щоденнику. Наприклад: "Колір - це жива інстанція, з якою ти проживаєш, співіснуєш, то ґвалтуючи її, то підкорюючи, то прислуховуючись, то співпрацюючи, то начисто знищуючи її. Але вона народжується в новій якості".
Працюю чистими барвами, які одночасно мають передавати простір, матеріал і освітлення. Тут важко не перейти межу. Якщо спростити, картина втратить матеріальність і буде звичайним плакатом. Трохи перебільшити - отримаєте кольоровий кітч.
Рідко використовував зелену фарбу, бо вона для мене занадто заспокійлива. Зумів поєднати фіолетовий із зеленим або жовтий із синім, що є повним контрастом. Контрасти дають життя кольору. Око сприймає різнобарвне світло, як вухо музику. Тут гармонію створюють правильно підібрані відтінки. Живописець - це дипломат, який допомагає контрастним фарбам знайти спільну мову на полотні.
Думав, ніколи не працюватиму з білим. Але останні роки зима мене настільки вражає, що не зміг утриматися від цієї фарби. Мій улюблений колір - фіолетовий. Чистого фіолетового в природі немає. Вже 20 років мене асоціюють із фіолетовим і червоним.
Поет Борис Олійник сказав, що я - модерний Куїнджі. Давно з ним порівнюють. По духу нічних пейзажів між нами можна знайти спорідненість. Живу за містом. Там ніч світла, а в місті темна. У селі чітко видно тони й кольорові сполучення. Мені як художнику найближчий вечірній стан, коли природа утаємничено завмирає.
У моїй майстерні вікна ідуть напівколом. З них видно озеро. Нейтралізував усі барви в оточенні. Бо кожна кольорова пляма заважає під час роботи. У приміщенні - тільки білі стіни. Коли малюю, підлогу теж застилаю білим. Інші фарби - тільки на полотні.
2 
1
Коментарі