Янукович пригрозив Меркель бойкотом німецьких товарів в Україні

 

Німецький канцлер запила слова українського президента ковтком білого вина

28–29 листопада у Вільнюсі відбувся саміт "ЄС і Східне партнерство". Із середини минулого літа президент Віктор Янукович запевняв, що на ньому Україна підпише Угоду про зону вільної торгівлі з Європою і асоціацію – з Європейським Союзом. Однак за тиждень до цього і він, і решта керівників держави заявили про невигідність такого кроку для України. Чому так сталося, обговорювали на всіх заходах, які супроводжували саміт: бізнес-форумі, конференції представників неурядових організацій, зустрічі голів комітетів із питань міжнародних відносин парламентів країн – членів ЄС

У вільнюських готелях на кінець листопада майже всі помешкання були заброньовані ще з початку осені. На додачу до саміту білоруський гурт "Ляпис Трубецкой" улаштував у литовській столиці презентацію свого нового альбому, бо вдома виступи музикантів кілька років заборонені. Їхніх співвітчизників приїхало на концерт близько 10 тисяч. Квиток – 20 євро, а за його наявності литовці дають шенгенську візу безкоштовно. Зазвичай вона обходиться білорусам у 60 євро

27 листопада, 13.15

Шукаю виставковий центр Litexpo, де проходитиме саміт. Добираюся навмисно громадським транспортом, щоб розгледітися. Litexpo розташований у нежитловому районі, тому найближча автобусна зупинка за кілька кілометрів від нього. Перехожий показує коротший шлях – іти треба через лісок. Дорогою заводимо розмову.

– А почему вам так хочется в эту Европу? – запитує, коли дізнається, що я – журналіст з України. – Почему не хотите жить с Россией? Один ведь народ. Хоть там у вас столько всего намешано.

– У вас, литовців, теж чимало, – кажу.

– Где? Я – чистый северный русич. У меня ни капли даже татарской крови нет. Хоть и давно живу в Вильнюсе.

– А чому не хочете повертатися на історичну батьківщину?

– Ну хорошо, мне в ту сторону, – закінчує розмову русич.

19.00

У Вільнюській ратуші відкривається конференція "Політичні виклики громадянському суспільству". З'їхалися представники європейських неурядових організацій. Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкевічус коротко вітає зібрання. Каже, що перед громадськими організаціями Європи зараз постало багато завдань, оскільки ЄС і далі розширюється. Далі коротко і те саме кажуть кілька грантодавчих і грантоотримувальних чиновників, ніби виправдовуючи подальший небідний фуршет з італійськими винами, віскі й коньяком.

Дивним видався пункт програми конференції громадських діячів у день відкриття: "Приватна вечірня сесія для високих гостей". Призначена на 21.00, лише за персональними запрошеннями і off-the-record, тобто без права розголошувати публічно, про що говоритимуть її учасники. На кінець вечірки потрапляю випадково. Водій автобуса, яким розвозили гостей по місту, проїжджаючи повз найбільший готель Radisson Blu, сказав, що привозив сюди якихось учасників завтрашніх подій і що на останньому 22-му поверсі цієї будівлі – ресторан, із вікон якого прекрасно видно весь Вільнюс.Так воно й було: в окремій залі ресторану за зачиненими дверима зібралися розбудовувачі громадянського суспільства, переважно молдавани і грузини, вище керівництво яких підпише у п'ятницю Угоди про асоціацію з ЄС, та прибалти, яким нібито є чим поділитися, дарма що off-the-records. У кімнаті для перекурів – двоє з розбудовувачів. Давид Чичинадзе, який керує в Тбілісі неприбутковою організа­цією "Центр ефективного управління регіонами", слухає неприбутківця з помітним прибалтійським акцентом. Той скаржиться на труднощі свого життя і жорсткі правила, яких доводиться дотримуватися, бо немає куди вкласти гроші.

– Купи острів, – радить грузин.

– Та я от недавно дивився на карту Карибських островів. Виявляється, там їх стільки! І такі цікаві пропозиції. А взагалі-то в Грузії простіше: коли захотів барана, тоді його і зарізав. А нам, щоб отримати банан, треба по нього тягтися.

28 листопада, 9.30

У конференц-залі готелю Radisson Blu починається бізнесовий форум. Його відкриває ­Штефан Фюле, єврокомісар із питань розширення ЄС. Без зайвої дипломатії одразу каже про 160 млрд євро. Цю суму український прем'єр-­міністр Азаров озвучив як витрати, що їх наша держава зазнає, коли підпише Угоду з ЄС. Ще й остаточно зіпсує відносини з Росією.

– Ця цифра – непропорційна і не заслуговує жодної довіри, – говорить Фюле.

На сцену для короткого спілкування запрошують міністрів економіки країн Східного партнерства – Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Білорусі. Україну представляє перший віце-прем'єр Сергій Арбузов. Він вирізняється з-поміж колег: неголений і єдиний, за ким ходили озброєні охоронці. Прямолінійність Фюле передається модератору цієї частини зібрання, й він ставить перше запитання Арбузову:

– Чому Україна відклала підписання Угоди?

– Никакого разворота не произошло. Украина уверенно движется к цели, которую видит.

На цих словах віце-прем'єра зал починає аплодувати. Не йому – хтось на останніх рядах розгорнув від руки на ватмані написане запитання "Why are you scared by Putin?" (Чому ви боїтеся Путіна?), яке показали всім на великих моніторах. Самовпевненість і незнання англійської допомогли Арбузову не зупинитися.

– Я и моя команда за последние полгода сделали все возможное, чтобы достичь цели. Мы сделаем все, чтобы по этому вопросу было принято единственно правильное решение. Никому не дадим украсть нашу победу.

У перерві п'ємо каву з Корнеліусом Гранігом, директором представництва компанії Siemens в Украіні.

– Це небагато, – каже Граніг про супровід Арбузова. – За Курченком (бізнесмен, власник футбольного клубу "Металіст" (Харків), за даними журналу "Кореспондент" посідає сьоме місце серед ста найбагатших громадян України. — "Країна") Женевою їздить цілий автобус охорони.

11.30

Конференцію представників громадянського суспільства країн Європи скликали в колишньому будинку купецького зібрання. У коридорах обговорюють слова чеського дипломата Петера Мареша: "Очевидно, пропозиції Росії були такі, що від них важко відмовитися. Водночас пропозиції Європи були такі, які важко зрозуміти".

– А де Кличко? – запитує хтось в Олега Тягнибока, який попросив свого колегу-"свободівця" Юрія Сиротюка принести йому кави з молоком. Того Сиротюка, який не хотів, аби співачка Гайтана представляла Україну на конкурсі Євробачення.

– Кличко? Не знаю. Сюди летіли одним літаком.Три основні опозиціонери на заходах саміту поводилися так, ніби просто знайомі один з одним. Кожен мав свою програму. Лише під час закриття зустрічі з європейськими лідерами ходили разом та в п'ятницю після саміту зробили спільну заяву про необхідність змінити владу в Україні. Кличко оголосив, що йде на президентські вибори. Однак Яценюк на запитання британських журналістів про єдиного кандидата від опозиції відповів, що проводитимуть праймериз між ними трьома.

– Як думаєте, така поведінка Януковича напередодні саміту – це тільки питання грошей? – запитую в Тягнибока.

– Ну, може, ще він очікував підтримки на виборах. А так це виключно гроші, – відповідає лідер "Свободи". – Коли європейці назвали суму 75 мільйонів євро, якими вони готові допомогти Україні, хтось із верхівки "Регіонів" обурився: мовляв, ми тут зараз усі скинемося і матимемо більше. Їх така цифра принизила.

14.30

У литовському сеймі – слухання з українського питання. Приїхали голови комітетів із міжнародних відносин з усіх європейських країн. Віталій Кличко перед початком переконував журналістів непоганою англійською, що завтра вранці ще будуть переговори Януковича з Меркель з усіх моментів, від яких залежатиме підписання. І воно має статися.Слухання розпочинає колишній голова європарламенту ірландець Пет Кокс. Розповідає про свою місію в Україну з екс-президентом Польщі Александром Кваснєвським Вони 18 разів зустрічалися з Януковичем, розмови загалом тривали 82 год. 25 разів їх приймав Микола Азаров, 17 разів їздили до Юлії ­Тимошенко в колонію. За цей час ніхто не показав розрахунків ризиків і витрат, яких може зазнати Україна за підписання Угоди про асо­ціацію з ЄС.

– Зараз називають суми, які ростуть, наче гриби після дощу. Політичний аукціон – це неєвропейський шлях. У Євросоюзі хотілося б чітко знати, про що останнім часом вели переговори між Києвом і Москвою, що пообіцяла Росія.

Петра Порошенка як колишнього міністра закордонних справ також запросили на слухання. Він каже: навіть якщо Угоду не підпишуть, мають принаймні запровадити безвізовий режим для українців.

– Це вам хочеться, щоб запровадили, чи є якісь підстави до цього? – запитую Порошенка на сходах до гардероба в сеймі.

– Я працюю над цим питанням кілька місяців. Якби не був певен, що завтра в декларації буде зазначено про скасування віз, мене зараз тут не було б, – відповідає екс-міністр.

Говорив він це у присутності свого старшого сина Олексія.

18.00

До Палацу великих князів починають з'їжджатися керівники держав, які хотіли би зближення України з Європою. Віктор Янукович виходить із машини у дворі будівлі, мовчки проходить повз націлені на нього камери й мікрофони журналістів. На запитання "Як настрій?" показує піднятий вгору великий палець.

– Храни вас Господь, Віктор Федорович, – випалює йому хтось у спину, наче прокляття.

Під час вечері прес-служба литовського президента Далі Грібаускайте зняла короткий фрагмент розмови українського президента з німецьким канцлером Анґелою Меркель. "Економічна ситуація в Україні зараз важка. Я хочу, щоб ви мене почули. Я три з половиною роки в складних умовах з дуже сильною Ро­сією. Сам на сам", – говорить Янукович Меркель, стукаючи при цьому кулаком об кулак. Канц­лер запила слова українського президента ковтком білого вина.

19.25

Обличчя міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського сказало все. Змучений і трохи згорблений, у супроводі двох охоронців він забрів у торговельний центр Gedimino 9. Одразу подався до алкогольного відділу, зупинився біля стелажу з текілою. Але нічого не купив – здається, помітив, що його впізнали.

22.00

Анґела Меркель збирає німецьких журналістів у найдорожчому вільнюському готелі – Kempinski. Ця розмова теж не для друку. Розповідає, що вона, як і все керівництво ЄС, категорично проти переговорів між Україною і Євросоюзом за участю Росії. Цього Путін добивався останні кілька місяців. Канцлер говорить, що жодних перемовин з українським президентом не буде. Вони зустрічалися, тільки аби привітатися. Найсмішніше: Янукович пригрозив Меркель бойкотом німецьких товарів в Україні.

23.00

Стало відомо: завтра в другій половині дня голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, голова Ради Європи Херман ван Ромпей і єврокомісар із розширення ЄС Штефан Фюле зустрічаються з Сергієм Арбузовим. Той нібито від Януковича має доручення створити додаток до Угоди про асоціацію. У ньому мають прописати, як її виконуватимуть і в який спосіб надаватимуть фінансову допомогу Україні. У до­кументі не зазначені конкретні суми, але він буде чинний упродовж наступного року. Українські політики, присутні на заходах саміту, сходяться на тому, що Януковичу до виборів потрібні 15 млрд євро: частину використати на повернення боргу Міжнародному валютному фонду, решту пустити на виплату пенсій і зарплат, щоб мати шанси залишитися президентом на другий термін. На початок лютого Януковичу потрібні щонайменше 3 млрд євро.

Усі єврочиновники засмучені: незабаром вибори, а вони не вирішили одне з найважливіших завдань, яке взяли на себе, – асоціювати Україну з ЄС.

29 листопада, 9.30

Простора конференц-зала виставкового центру Litexpo тихо гуде з півгодини. Учасники саміту на місцях. Останніми до зали входять Меркель, Баррозу і Ромпей, пропустивши поперед себе Януковича. Його садовлять поряд із білоруською делегацією – інтриги вже немає. Враження, ніби це помста з боку литовського президента Далі Грібаускайте. Напередодні у Палаці великих князів, коли вона хотіла забрати Меркель від Януковича, що виправдовувався за різкий поворот назад до Росії, він скривився і, дивлячись згори, сказав: "Одну минуту".

Усе відбувається швидко, на противагу тому, як довго обговорювали можливі варіанти підписання Угоди з Україною. Для Азербайджану спрощують візовий режим, а з Грузією і Молдовою парафують асоціацію. Про Київ – ані слова.

– Я вважаю, українське керівництво вибрало шлях, який веде в нікуди, – різко каже Грібаускайте журналістам після саміту.

Херман ван Ромпей, говорячи про Україну, натякає: на неї тиснуть із-за кордону. І запевняє: двері ЄС відчинені. Постукати в них Янукович пообіцяв на саміті "Україна – ЄС", який запланували на лютий-березень наступного року.

×