"Янукович – людина вольова, але зараз не знає, що робити"

 

Путіну не варто пов'язувати свою політичну долю з теперішнім президентом України, бо можна дуже серйозно погоріти – вважає політолог Георгій Чижов

Які можливі варіанти розвитку політичного протистояння?

– Їх – три. Перший – силовий. Влада зрозуміла, що в неї нема ресурсів усіх розігнати. Тому може затягувати час, розділяти протестувальників на групи і заспокоювати їх поодинці. Після того як активних мітингувальників поменшає, спробують зачистити вулицю. Далі – включать репресивну машину. Великих термінів не даватимуть, але у в'язницях опиняться дуже багато громадян. Будь-яка людина, яка тією чи іншою мірою була втягнута в протистояння, не почуватиметься у безпеці. Розправившись із найбільш незадоволеними, Янукович навіть може перемогти 2015 року. Але наступний підйом спротиву буде вже бійнею. Тобто на довгий термін президентства йому не варто розраховувати навіть за умов жорсткого сценарію.

Другий варіант – перебудова більшості Верховної Ради. Можна ухвалити нову Конституцію чи повернутися до старої. Пройдуть дострокові вибори до парламенту і розстановка сил у владі синхронізується з настроями суспільства. Мінуси цього варіанту в тому, що зберігається попередній спосіб політичного життя: клановість, кумівство, корупція.Третій шлях – суміш силового та парламентського варіантів. Триватиме вуличне протистояння, будуть хвилі адресних репресій і спалахи насильства. В той же час відбуватиметься політичний процес.

У всіх трьох варіантах мова йде про усунення теперішньої влади.

Навіщо Януковичу репресивний варіант?

– Тільки заради збереження влади. Відмова від євроінтеграції та кидок у бік Росії було зроблено почасти задля цього. В оточенні Януковича порахували: шлях євроінтеграції не дає необхідну для перемоги на президентських виборах кількість голосів. Тому простіше заручитися підтримкою Росії, яка прийме виграш Януковича 2015 року.

Опозиція зацікавлена в переході до парламентсько-президентської республіки?

– Так. Якщо будуть дострокові вибори до Верховної Ради, то вони закріплять за собою електорат Центральної та Західної України, і сформують уряд.

Опозиція втрачає контроль над Майданом?

– Вона з самого початку не контролювала його. Так, у "Свободи" є значні й керовані групи підтримки. Велика частина людей добре ставляться до Кличка, а Тягнибока і Яценюка недолюблюють. Але більшість мусить терпіти опозицію. Це – політичне крило протестувальників, і легітимні перемовини ведуться з ними. Але вулиця постійно тисне на опозицію. Її лідери розуміють: як тільки приймуть пряники від влади, втратять соціальну базу підтримки.

Янукович запропонував посаду прем'єра Яценюку, а гуманітарний блок – Кличку. Як це оцінити?

– По-перше, незрозуміло, хто і як формує уряд. За Конституцією, президент може відхилити кандидатури міністрів, які йому не подобаються. По-друге, Кличко опиняється під Яценюком, хоч його популярність – більша. По-третє, випадає Тягнибок. По-четверте, якби Яценюк прийняв пропозицію, Майдан розцінив би це як зраду.

Чому бунт у фракції Партії регіонів виник саме тепер?

– Невдоволені – від 52 до 78 депутатів, за різними даними. Партія регіонів – не монолітна. Там є дуже багаті люди, а також їхні ставленики. Олігархи категорично не зацікавлені в тому, що відбувається. Падає капіталізація активів, можливі великі збитки. Тому чіткої позиції від них очікували ще на початку грудня. Але тоді Янукович якимось чином утримав їх. 29 січня він зробив ще одне політичне чудо. Адже частина "регіоналів" казали, що не голосуватимуть за сумнівний закон про амністію, а після зустрічі з президентом – підтримали його.

Чим Янукович міг налякати таких серйозних людей?

– За чутками, було три моменти. По-перше, президент погрожував усіх пересаджати. По-друге, не підписати скасування законів від 16 січня. По-третє, заявив про намір розпустити Верховну Раду. Опозиція була б задоволена, а "регіонали" – перелякались. Бо незрозуміло, за чиїми списками зможуть балотуватися на дострокових виборах.

Олігархам досі вигідний Янукович?

– Об'єктивно їм потрібна стабільна модель. Перемога Януковича 2015 року не означає стабільності. Тому вони не робитимуть ставку на когось одного. Зараз усім вигідна парламентська форма правління. Усе впирається в протидію Януковича та його оточення. Однак чим раніше він перейде до цієї моделі, тим більше в нього шансів залишитися в політиці. Янукович уже сьогодні міг би почати домовлятися про гарантії для себе та родини. Але це – не в його характері. Та й гарантіям, хоч би якими та від кого вони б були, не повірить.

Якщо репресивну машину включать на більшу потужність, опозиція може реально перебрати на себе владу в половині регіонів України?

– На прикладі захоплень облдержадміністрацій бачимо, що влада діє по-різному. Де населення масово проти неї – навіть не відбивається. Де абсолютна більшість підтримують владу, там спроби бунту придушують жорстко. А в регіонах, де позиції противників і прихильників влади співмірні – там найбільше насильства. Тому страшна не так загроза розколу на схід та захід країни, як бійні в Центральній і навіть Південній Україні. По лінії від Чернігова до Запоріжжя можуть тривати бойові дії.

Як на українські події впливають Москва, Брюссель та Вашингтон?

– Розповідають багато історій про російський спецназ, що викрадає людей. Це дуже зручно, бо люди кажуть собі: наша влада і "Беркут" так із нами не можуть чинити. Опозиція теж частково так знімає з себе відповідальність за невдалі перемовини. Мовляв, ми говоримо з поганою владою, але найжахливіші злочини – не на ній. Та реально вплив зовнішніх сил не дуже великий. Російського спецназу в Україні немає. Інструменти "м'якої сили" Заходу не працюють. Тому зараз там думають над дошкульнішими ударами. Але Захід прив'язаний до процедур. Як не дивно, у Росії серйозних важелів впливу теж нема. Фінансово і психологічно Путін підтримав Януковича, коли дав гроші. Та невідомо що краще для президента України – підтримка російського колеги чи її відсутність.

Як Росія діятиме далі?

– Москва знову стала обмежувати український експорт. Це, скоріше за все, вплив на олігархів та їхні групи у Верховній Раді. Але цей інструментарій Кремля дуже обмежений. Та й Путіну нема смислу зв'язувати свою політичну долю з Януковичем. Бо можна дуже серйозно погоріти.

Майдан може прискорити політичну смерть лідерів опозиції?

– У першу чергу ця загроза стоїть перед Яценюком. Його політичне життя – у фазі падіння. Тягнибок на Майдані, мабуть, не втратив, але точно і не додав. Кличко – нова людина в політиці. У нього є певний запас часу.

А Юлія Тимошенко?

– Вона – важкопрогнозований політик. Пройшла пік популярності, але й пік неприйняття – також. Короткострокове друге дихання в неї може відкритися. Багато людей розуміють: її присутність на Майдані розвернула б ситуацію в радикальніше русло.

У кого за грудень-січень зріс рейтинг?

– У Януковича, Кличка та Порошенка. Знизився у Яценюка, Тягнибока й Симоненка. Янукович підбирає голоси, які б і так перейшли до нього в другому турі виборів президента. Порошенко грає роль поміркованого політика, і це йому додає. Натомість саме поміркованість гасить рейтинги Тягнибока та Яценюка.

Чому за два місяці між сутичками на Банковій та Грушевського опозиція нічого не запропонувала суспільству?

– Я сам не дуже розумію, що вони могли зробити.

Але ви й не претендуєте на політичне ­лідерство.

– Думаю, без безпорадності опозиції не було б подій на Грушевського. Формально – це вандалізм, а реально – реакція на дії влади та бездіяльність опозиції. Основна вина – на владі, яка прийняла "диктаторські закони". Але частина відповідальності лежить на опозиції. Мені здається, вони попервах думали: Янукович піддасться. Потім зрозуміли, що Віктор Федорович не така проста людина. Зараз влада в ситуації глухої оборони, і опозиція знову не знає, як її розблоковувати. Тому через певний час можлива нова хвиля насильства.

Навіщо влада вирішила діяти силою в ніч на 30 листопада? Там було 300-400 людей, які так чи інакше розійшлися б. А якщо й ні – нехай би мерзли.

– Є два припущення. Перше – конспірологічне, тобто підстава Януковича. У це можна було повірити 30 листопада, але зараз видно: така версія не витримує критики. Друге – з дуру. В оточенні Януковича є люди з дуже різним баченням України, того, як діяти доцільно. Наприклад, була ідея закрити в'їзд іноземцям. Але були й її противники. Тому зупинились на компромісному варіанті: заборонили в'їзд переважно громадянам такої "наддержави", як Грузія. Потім запустили тітушків у Київ, щоб налякати городян і відвернути їх від Майдану. Тітушків почали виловлювати, і влада цього злякалась. Ймовірно, активізувалась інша група впливу, яка сказала: ми ж попереджали, що це – не те.

В оточенні Януковича загострилась конкуренція між групами. Він – людина вольова, але зараз не знає, що робити. Оточення теж не знає, тому на нервах пробують різні кавалерійські напади. А може, щось і вийде.

×