Вампіри в адміністрації президента! Ціла родина! Чоловік із неймовірно гарною дружиною-білявкою, четверо діток, п'ятий на підході, і свекор із костуром. Вони харчуються людською кров'ю. Господиня щоразу старанно промиває рани своїм донорам, вибачається й дякує, потім із мискою в руках кричить у вікно: "Діти-и-и-и! Вечеря!"

Їм живеться несолодко. Вони помітні: у всіх темні кола під очима і яскраво-червоні губи. Переїжджають від села до села, і зрештою оселяються у столиці. І не де-небудь, а в президентському палаці.

Це герої "Колисанки", останнього фільму польського режисера Юліуша Махульського. Того самого, що 1984 року зняв "Сексмісію" про двох чоловіків, які опинилися у майбутньому, де живуть самі жінки. Для радянських кінотеатрів цю стрічку назвали "Нові амазонки". І я думаю, не тому, що в Союзі сексу не було. Просто глядач не знав такого слова. Сеанс, звичайно, вечірній і для тих, кому стукнуло 16. Мене провів на нього однокласник - його мати продавала білети в кіно. Я не раз чув, як вона про подібні фільми казала: "Та ничего там такого нету".

Із "такого" там показали чоловіка, який миється в душі, і двох жінок з оголеними грудьми в ліфті. Це вже потім я взнав, що сексуальні сцени зі стрічки повирізали. Тому мати товариша нас і пустила.

"Сексмісію" Махульський знімав у останні місяці так званого військового стану. Це коли вони не хотіли далі бути з Росією, а їхніми містами ганяли танки й бетеери і їхні розмови прослуховували. Зняти стрічку про секс - була остання крапка усім тим танкам.

Відтоді поляки давно не знімають фільмів із політичними натяками. І я не знаю, у "Колисанці" вампіри в президентському палаці - це натяк? Чи просто людям зі специфічними потребами захотілося жити в гарному будинку, і вони можуть собі це дозволити?

×