Не можна взяти відпустку за сімейними обставинами

Найкращим працівникам дарують квартири Й автомобілі

Індійський мільярдер Шів Надар, 73 роки, оплатив 3,5 тисячі співробітників своєї компанії тижневий відпочинок у турецькій столиці Стамбулі. На поїздку виділив 10 мільйонів доларів. На особисті витрати кожен отримав по 300 доларів. Будівельний магнат пояснив, що так стимулює людей працювати ефективніше. На наступний рік пообіцяв оплатити найефективнішим працівникам відпочинок у Мексиці

Сінгх КМЕРІ, 54 роки, спеціаліст із підбору персоналу, Нью-Делі, Індія:

– Індія потерпає через те, що найкращі кадри тікають із країни. Високі зарплати для талановитої молоді не допомагають. Все одно перебираються до США чи Китаю.

 

Першою великі подарунки почала робити Hari Krishna Exports, яка продає діаманти. На великі релігійні свята власник дарує найкращим працівникам квартири, машини й набори прикрас. Нагороджують тих, чиї відділи мають найвищі продажі. Чотири роки тому машини отримали майстри, які обробляють алмази. Коли їхній діамант на одній із виставок перевершив європейських ювелірів, премію в розмірі двомісячної зарплатні видали всім причетним.

Зараз шукаємо пластичних хірургів. В Індії медицина дешева. Приїжджають робити операцію люди з усієї Азії. Лікаря, який добре робив підтяжки обличчя, переманили до Південної Кореї. Клініка пропонує повне медичне забезпечення для всієї родини, орендований будинок. Обіцяють оплачувати у школі на вибір освіту дітям.

Шей ЛІН, 38 років, системний адміністратор, Берлін, Німеччина:

– Сім років працювала, щоб отримати підвищення і роботу в європейському офісі. Здала шість рівнів тестування. Тут уже три роки не підвищують, хоч відповідаю всім вимогам. Колеги в Пекіні мають уже такі самі зарплати.

Сестра працює в компанії з розвідування корисних копалин у Китаї. Дають кредити на житло. Але не можна взяти відпустку за сімейними обставинами. Після наро­дження племінника сестра вийшла на роботу через 10 днів. Інакше їх виселили б із квартири. Але компанія оплачує няню. Для найкращих працівників готові профінансувати догляд за батьками. Коли помер тато, начальник сестри попередив: має вийти на роботу протягом тижня. Але має п'ять безкоштовних візитів до психотерапевта. Маму поселили в клініці для самотніх стареньких. Там гарне харчування. Їм читають книжки, показують фільми. Ми не змогли б собі дозволити подібного закладу.

Віталіна ГРОМИКО, 29 років, педіатр, Алтайський край, Росія:

– Навчалася за державну стипендію. Маю відробити кілька років у звичайній лікарні. Знайшла місце в Москві. Але в університеті сказали: "Можливо, замість п'яти років у столиці відпрацюєш два в селі?" Погодилася.

У Бійському районі влада запропонувала житло – або нову квартиру, або доглянутий будинок. Дівчатам в інших областях дали помешкання з пліснявою. Чоловікові сподобалося. За кілька років будинок зможемо приватизувати. На виклики їжджу своїм автомобілем. Заправляю його безкоштовно. Ніхто не вимагає звітів.

До мене можна зателефонувати серед ночі. Якщо в маленької дитини гарячка чи дивний висип, приїду. Люди регулярно приносять овочі, м'ясо і яйця.

Вертатися в Москву не хочемо. Там усе доведеться починати з нуля. Із житла пропонують кімнату в гуртожитку. А за влаштування в приватну клініку просять дуже великий хабар.

 

Лайм ОСВАЛЬД, 31 рік, поліцейський, Джуно, США:

– На останньому курсі поліцейської академії мав проблеми через бійку в барі. Один із викладачів тоді запропонував отримати лист з Аляски, що я дуже потрібен їм. Мене не вигнали. Але зобов'язався принаймні один п'ятирічний контракт відпрацювати.

Мій офіс був за 200 кілометрів від Джуно. У перший день власник бару прийшов сказати, що вся випивка – за його рахунок. Поселення було проблемне через банду молодих хлопців. Ми підозрювали, що переховують торговців зброєю. За рік взяли їх на спробі збути фальшиві долари. Тоді отримав дозвіл перевестися в будь-який штат. Але залишився на Алясці. Зараз маю напарника. Випивка безкоштовна тільки по п'ятницях і суботах.

Хосе дель ТРАПА, 45 років, спеціаліст відділу скарг, Остін, США:

– Власник компанії допоміг мені перевезти родину з Мексики. Найняв прибиральницями двох моїх сестер. Одній із них виплатив величезну премію, бо за півроку на її роботу не було жодної скарги. Фінансово заохочує й тих, хто не прогулював і не намагався помінятися змінами. Тоді в нас летить весь графік.

Дружина працює в агентстві нерухомості. У них є змагання раз на півроку. Переможці отримують премії. Торік треба було най­швидше пробігти кілька видів дистанцій. Цього року їли на швидкість гостру мексиканську їжу. Вона отримала премію за те, що найбільше у відділі випила текіли. Власник вважає, що такі змагання здружують.

Сестра закінчила курси перукарів. Тут її взяли лише в один салон. За кілька місяців клієнтка звинуватила власника у домаганнях. Багато дівчат звільнилися. Сарі не було куди йти. Залишилися семеро дівчат із 23. Сара робила і зачіски, і манікюр. У червні суд довів, що звинувачення були фальшивими. Чоловік ніколи не підходив до тієї жінки. Вона судиться ще з чотирма чи п'ятьма чоловіками. Тим, хто не звільнився, підняли зарплатню вдвічі. Сарі оплатили дорогі курси у школі макіяжу.

×