Субота, 5 березня, 10:11
– Уже не страшно. Ми люті, навіть скажені, – каже херсонець 48-річний Сергій Шевченко. – Краще боротися до перемоги або загинути з честю.
Десяток російських солдатів на площі Свободи в окупованому місті перекриває дорогу натовпу містян. Стріляють з автоматів у повітря. Люди підіймають догори українські прапори і скандують "Ідіть додому".
Тисячі херсонців виходять на вулиці з прапорами України, співають гімн. Вішають на ворожу техніку українську державну символіку. Так борються з кремлівською пропагандою щодо того, що херсонці нібито здали місто й хочуть створення народної республіки.
– Херсон – це Україна. Російські окупанти сподівалися, що зустрічатимемо їх із квітами, – каже 34-річна Ірина Романюк. – Навезли кримчан, щоб видати їх за херсонців. Але це убого й бутафорно. Не знаємо, як буде далі, але не здамося. Нашу тероборону розстріляли. Загинуло багато мирних жителів. Маємо тут кілька продажних "русскомірських". Вони розуміють, що ці смерті й горе росіянам не пробачать. Жодного разу не вилізли на площу. Хай бояться. Розберемося з ними пізніше.
Мітинги на підтримку України у вихідні також пройшли в Бердянську, Генічеську, Новій Каховці, Новоолексіївці, Мелітополі
А в цей час:
39-річна Олена Кондратюк в автобусі до Львова похапцем їсть пиріжок із вишнями, запиває чорним чаєм із пластикового стаканчика.
– Пригостили військові на блокпосту. Їм люди печуть і приносять, – каже жінка. Їде з Кропивницького до Польщі. Там навчається її донька.
– У дорозі вже 21 годину. За цей час їм уперше, – продовжує Олена. – Вся їжа – в багажному відділенні. Автобус майже не зупиняється, бо на дорогах кілометрові затори. Усі голодні та знервовані.
До доньки Олена Кондратюк доїхала в неділю по обіді.
– Думала, дістатися до кордону – найважче. Помилилася. Справжнім випробуванням було проходження кордонної зони пішки. Цілу ніч ішли. Захоплююся жінками з маленькими дітьми, бо самій навіть без багажу було важко.
Підприємець 58-річний Ігор Войтенко з Умані на Черкащині виливає в унітаз коньяк. Поруч його дружина 45-річна Ксенія миє пляшки.
– За роки назбирав понад 20 пляшок різного алкоголю. Кожна коштує понад тисячу гривень, – говорить Войтенко. – Дарували або привозив із-за кордону як сувенір. У родині п'ємо рідко, тому не шкода. Зараз треба все пускати в роботу. Потім наріжемо ганчірок і відвеземо хлопцям. За перемогу вип'ю кримського вина.
З початком російського масованого вторгнення Войтенко волонтерить.
– Хотів у територіальну оборону. Жінка не пустила, бо маю проблеми із серцем. Боїться, як стрілятимуть, то з переляку помру. Допомагаємо військовим і біженцям харчами, одягом.
"Похоронки російським матерям і тонни обвугленого військового заліза – пам'ятка для наступної хвилі окупантів: не лізьте – вб'ємо! І будемо вбивати стільки, щоб одурманене російське суспільство прокинулось – якщо не від почуття провини, то від болю. І ми достукаємося до вас. Рано чи пізно ми прийдемо до вас, щоб повернути всі накопичені борги, а рахунок набіг на століття вперед", –
Олексій ДАНІЛОВ, секретар Ради національної безпеки та оборони України
Ішли вулицею. Наче тихо, повітряної тривоги не оголошували. Раптом загуркотіло. Ми попригиналися, почали шукати, де сховатися. Повертаю голову – бабця вибиває покривало.
Максим ЖЕЛЕЗНЯК
Подруга мала двох залицяльників. Не могла визначитися, хто кращий. Сашко симпатичний і харизматичний, Юра має свою справу, робить дорогі подарунки. Недавно сказала, що буде із Сашком. Він пішов до війська, обороняє Київ. А Юра тікає в Німеччину і навіть 50 гривень не перерахував ЗСУ.
Анна СИВОКІНЬ
Сусіди почали масово виїжджати за кордон. Чоловіки вивозять своїх дітей та жінок і повертаються, щоб піти в тероборону. Більшість не може взяти тварин із собою. Забираю всіх на перетримку. Мешкаю в двоповерховому будинку, місця всім вистачить. Вже маю 12 кішок, 14 собак, трьох хом'яків, папугу і морську свинку.
Яна БАРАНІС
Маю рідню в Росії. Кажуть, що їм дуже нас шкода, але нічого не можуть вдіяти. І ми повинні схилити голови, бо Путін жорстокий і могутній. Нас бомблять, а вони на порозі голоду. Відповів, що ніколи не скоримося. Через день надіслали відео, як п'ють шампанське за поразку України.
Олег СЕРДЮК
6500 гривень допомоги уряд виплатить людям, які втратили дохід через російську масштабну війну. Кошти отримають ті, хто мав трудовий договір, контракт чи сплачував податки як фізична особа-підприємець
34 лікарні пошкодив чи зруйнував ворог із початку російського вторгнення, заявив міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко
38 дітей загинули з початку нападу Росії на Україну, станом на 6 березня. Ще 71 дитина поранена, каже уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова
Гроші з "пакунка малюка" дозволили використовувати на будь-які товари, повідомляє Міністерство соціальної політики. Також коштів не повертатимуть у бюджет, якщо їх не використали протягом року.
Фрегат Військово-Морських сил "Гетьман Сагайдачний" затопили, щоб його не захопив ворог, заявив міністр оборони Олексій Резніков 4 березня.
З України виїхало понад 1,5 млн людей, написав у твіттері Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді. Зазначив, що з часів Другої світової війни це криза, що найшвидше розвивається.
За час війни почав відчувати постійне напруження, стрес, паніку. Інколи навертаються сльози. Прислуховуюсь до звуків – їде глузд. Щоб не накопичувати всього в собі, йду кричати за місто. Горлаю хвилин 5. Потім плачу і повертаюся додому. Стає легше.
Олексій ДЕНЬКОВИЧ, 34 роки, Житомир
У поліції Київської області з'явилося цуценя Байрактар, здатне передбачати атаки ворога. Народилося в німецької вівчарки за кілька місяців до війни. Стало талісманом правоохоронців. Відчуває наближення ворога і здіймає ґвалт за кілька хвилин до вибухів.
Антон ГЕРАЩЕНКО, 43 роки, Київ
Шию одяг і продаю. Взимку популярні теплі плетені речі з українським орнаментом. Влітку – купальники. Всі зароблені кошти віддаю на армію. Волонтерю сім років.
Анна ЛЕВЧЕНКО, 28 років, Одеса
Ніколи не дозволяв собі лаятися при матері. В дитинстві матюкнувся – батько влупив по потилиці. Говорили про російських солдатів. Послав їх нахуй. Потім схаменувся, вибачився. Мати сказала, що цей матюк у нашій родині можна говорити завжди.
Ігор ГОРЯЧЕНКО, 30 років, Львів
3 
1
Коментарі