До французів уже мало б почати доходити, що Буча стосується всіх

Президент США Джо Байден 13 квітня уперше назвав дії російських окупантів геноцидом. Під час візиту до Айови він прокоментував ціни на газ.

– Ваш сімейний бюджет, ваша здатність заправити бензобак – ніщо не повинно залежати від того, що десь за тридев'ять земель диктатор оголосив війну та коїть геноцид. Я назвав це геноцидом, бо стає дедалі ясніше, що Путін намагається знищити саму ідею бути українцем, – заявив американський лідер

Елін ФАЙРАК, 48 років, власниця автомайстерні, Дублін, Ірландія:

– Уже понад тиждень спеціаліст із забезпечення російського посольства стукає в усі двері, щоб купити достатньо мазуту. Пропонували замовити через нас. Готові були переплатити втричі. Я й сусіди замовили плакати з фразою про корабель. Мені не потрібні гроші, що тхнуть кров'ю.

Син питає, чи не треба мені нічого в будівельному. Здивувалася, нащо йому їхати туди. Відповів, що росіяни червону фарбу на паркані і стінах замалювали, треба поновити.

 

Філіп САЙРТОН, 61 рік, колишній військовий, Ланкастер, Велика Британія:

– Пишався, коли побачив, як Борис Джонсон не побоявся поїхати до Києва. Хоч як політику йому не симпатизую, тішить, що британці – на правильному боці.

Хотів поїхати в Україну, але через недавній інсульт буду не дуже корисним. Купив і передав вашим військовим те, що можна легально вивозити. Дружина допомагає українці підтвердити кваліфікацію медсестри. Каже, вміє виконувати лікарські маніпуляції ідеально.

Скасували щомісячний переказ на Червоний Хрест. Я розумію, що це величезна і складна організація, але торт не може бути трішки зіпсованим. Краще переказуватимемо ту суму на рахунки українських фондів.

Діана ГРЕЙН, 37 років, корекційний педагог, Берлін, Німеччина:

– Раз на тиждень робила укладку в салоні, щоб читати лекцію на курсах і в бізнес-клубі. Там суворі вимоги до зовнішнього вигляду. Побачила на фото в інстаграмі, що моя перукарка брала участь у автопробігу на підтримку війни в Україні. Скасувала всі записи на манікюр, педикюр, косметолога, фарбування й укладки. Я – вигідна клієнтка, тому з салону намагалися з'ясувати, що сталося. Чесно пояснила. Власниця написала, що перукарка Ірина приїхала 12 років тому й не може просто так відмовитися від старих поглядів. Я відповіла, що перейшла туди, де не підтримують убивць.

Мій чоловік завжди обережно і прискіп­ливо ставиться до новин. Побачив сюжет, де засуджують українських військових, бо добивають поранених росіян. Каже: "Ну, на кількох ґвалтівників уже точно менше".

Забирали українку з трьома дітьми відпочити, доки їй знайдуть житло. Прийшли й не хочуть роздягатися. Питаю, що не так? Плаче. Тоді каже, що сиділи в підвалах 12 днів, набралися вошей. Боїться, що заразять нас. Донька з початку року вже тричі з садка приносила паразитів. До ранку все вивели.

Жак ЕНРІ, 51 рік, кухар, Париж, Франція:

– Працюю в ресторані індійської кухні. На тиждень витрачаємо 60 літрів олії. Постачальник не бере слухавки. Минулої п'ятниці ми забрали останній центнер. Що буде далі, не знаю. У магазинах соняшникової олії або немає, або дають дві пляшки в руки. Борошно – тільки найдорожче. До французів уже мало б почати доходити, що Буча стосується всіх.

Маю проблеми рук через постійний контакт із водою та кислотами. Мушу робити манікюр. Прийшов, а мене відправили до біженки з Чернігова. Біля неї стояла табличка, що говорить лише українською. Зробила вдвічі швидше, ніж роблять зазвичай, і дуже акуратно. Залишив щедру подяку за час, який мені залишився на каву. Власниця салону каже, що спочатку боялася брати її, а зараз хвилюється, щоб ніхто не переманив.

Ліна ПАХСЕЙ, 61 рік, юристка, Тель-Авів:

– Наша партнерська фірма опрацьовує документи з репатріації. Каже, завалені заявами з Росії. Пропонують хабарі, щоб їхні папери розглянули якнайшвидше.

Братова дружина – з України. Але всі її родичі давно померли. З'ясували, що їхнє прізвище було Гончарук. Він написав тутешнім волонтерам, які допомагають українцям влаштуватися, що можуть вивезти поза квотою родину з таким прізвищем. За кілька днів написали, що люди їдуть. Коли прибули, з'ясувалося, що їх звати Гончар. Але пропустили без проблем. Зараз ремонтуємо старий батьків будинок. Якщо вдасться довести його до ладу, вивеземо ще одних Гончаруків.

Із кінця березня допомагає по господарству жінка із Сум. Приїхала з донькою і її сином. Їхній будинок знищено. Каже, хоче заробити грошей, щоб відбудуватися після перемоги.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×