"Це не старт виборчої кампанії, а початок громадянської війни"

 

У неділю в Києві відбулося восьме Народне віче. В другій половині дня декілька тисяч мітингарів намагалися потрапити до урядового кварталу з боку вулиці Грушевського. Його блокували внутрішні війська та бійці "Беркуту". Між майданівцями і силовиками розпочалися сутички. Спецпідрозділи застосовували водомети, світло-шумові гранати, газ та гумові кулі. З боку протестуючих летіло каміння й коктейлі Молотова. Арсеній Яценюк сказав, що "бійню влаштували провокатори". Віталій Кличко безуспішно намагався зупинити зіткнення. Перед цим, 16 січня, Верховна Рада прийняла кілька так званих законів Олійника-Колесніченка. Вони звужують права та свободи громадян

Ігор ЛОСЄВ, філософ, культурологНародився 1955 року в Севастополі. Батько Василь Семенович – військовий, мати Лідія Костянтинівна – домогосподарка. Був старший брат Євген – офіцер.1974 року вступив на філософський факультет Київського університету імені Шевченка. Викладав у Севастопольському приладобудівному інституті, Київському театральному інституті імені Карпенка-­Карого, в університеті імені Шевченка. Нині – доцент кафедри культурології ­Києво-Могилянської академії.Має дорослого сина Євгена


–Я не дуже високо оцінюю поведінку опозиції. І річ не у відвазі під час масових бійок. Вони – політики й мають робити свою справу. У них на роздуми було аж два місяці. Для сучасної політики, коли все відбувається швидко, це дуже багато. Але вони так і не надумали – хто йде на вибори, яку країну треба будувати.

Серед неформальної опозиції є сміливі люди. Але бійка без наповнення політичним смислом залишається просто сутичкою. Тим більше, є покалічені, що з людського погляду – дуже неприємно.

Як оцінюєте дії влади?

– Від початку було зрозуміло, що влада піде на силовий сценарій. До цього треба було готуватись і не розраховувати на жодні переговори. Ухвалені 16 січня закони однозначно закрили двері до будь-яких компромісів. Це – оголошення війни громадянському суспільству.

Чому лідери опозиції не можуть домовитись про єдиного кандидата?

– Кожен має свої президентські амбіції. Але ситуація така, що справді потрібен єдиний кандидат. Що довше опозиція тягне з його визначенням, то глибша криза. Це – не старт виборчої кампанії, а початок громадянської війни.

Як 19 січня діяв кожен із лідерів опозиції?

– Те, що Кличко поїхав до Януковича в "Межигір'я" – то його знову розведуть, як кошеня. Довго обіцятимуть переговори, морочитимуть голову, а насправді готуватимуться до силового удару. Дехто не схвалює, що він поїхав туди самостійно. Проте в такій ситуації колегіальність тільки заважає. Той, хто здатен, має діяти. Принаймні заявку на це Кличко зробив.Тягнибок кудись зник. Можливо, нікого не хотів лякати, щоб не казали: керує радикальний лідер.Щодо заяв Яценюка, то це – класичний приклад дешевої соціальної демагогії. Слухати його адекватній людині важко. Таке враження, що він просто хоче зняти з себе відповідальність.

Зараз вони всі страшенно бояться такого тягаря. Хлопці не готові, постійно спізнюються, їх дурять. І всі це бачать.

Чому вони не готові?

– Звикли до парламентської діяльності. Всі заражені вірусом Верховної Ради. Взагалі люди, які проходять через це, мало на що здатні. Парламентські інтриги мають інші правила, ніж вулиця. Опозиція хотіла б повернути все в межі Верховної Ради. Бо парламент – це синекура (доходна церковна посада, не пов'язана з певними обов'язками. – "Країна"), неробство і майданчик для зв'язків. Але народ просто так не розійдеться. Тому опозиційні лідери мусять бути з людьми, щоб не втратити рейтинги.

Як події 19 січня вплинуть на суспільство?

– Ще більше радикалізують настрої. Народ однозначно не хоче ставати на коліна, не хоче жити в концтаборі. Люди готові на крайні заходи. Тобто прийшло усвідомлення, що не можна давати себе заганяти за ґрати.

Політичне тло поки що не міняється, бо події не набрали обертів. Надалі все відбуватиметься з новими витками, процеси нарощуватимуться. Політична історія прискорюється. Ми зараз – на початку, коли кораблі тільки висовують гармати. Радикалізація зробить когось беззаперечним лідером. Можливо, це буде хтось з офіційної опозиції. Можливо, з'являться лідери трохи збоку, чи навіть із так званої контреліти. Зараз найкращі шанси – в офіційної опозиції, але їхнє становище вже хитке.

Як події на Грушевського вплинуть на владу?

– Зрозуміло, що їм це неприємно. Але психологія Януковича не змінюється. Він тиснутиме, доки не отримає дуже сильну відповідь.

Якщо єдиного кандидата не висунуть і далі, чи реальний розкол опозиції?

– Розкол неможливий. Бо там ніколи не існувало єдності.

×