Якась Богатирьова

До пологового будинку мені добиратися через увесь Київ. Припекло якраз у годину пік.

- Тільки не треба мені тут рожать, - перед дверцятами "швидкої" заявила санітарка. - А то висаджу на найближчій зупинці.

Коли сіли з чоловіком у машину, зрозуміли - жіночка могла й не жартувати. Кушетка із заяложеною клейонкою та голі стіни нагадували фільми жахів про розчленування людей живцем. Мінімалістичний дизайн з обмеженими варіантами вибору: хочеш живи, хочеш - ні.

Чоловік засумнівався, чи доїдемо. Водій трапився толковий - мчав "чигирями". Однак це не врятувало. Заїзд до пологового виявився заблокованим чиїмсь Lexus. Номери державні. Наш водій роздратовано сигналить. За кілька хвилин іномарка неохоче починає звільняти під'їзд до приймального відділення.

- Приймайте роженицю, - заскакує в двері санітарка.

- Женщіна, подождіть, у нас тут всі рожениці та всі родять, - чути у відповідь.

- А то хто? - киває на Lexus.

- Богатирьова, - шепчуть.

- Мусиш ждать, якась Богатирьова, - розводить руками санітарка.

Женщіна, подождіть, у нас тут всі рожениці і всі родять

Із колишнім гінекологом Раїсою Василівною ми зіштовхнулися практично ніс до носу. Її проводжала "почесна варта" з 10 лікарів та акушерок, не рахуючи охорони. Усі з посмішками до вух і медовими словами. Виявилося, секретар Ради національної безпеки провідувала свою невістку.

Досі шкодую, що за болісними переймами не мала сили плюнути їй на дорогі туфлі.

×