Марина ВРОДА, 29 років, режисер. Володар "Золотої пальмової гілки" 64-го Каннського кінофестивалю - за найкращий короткометражний фільм "Крос". Народилася в Києві. Закінчила Університет театру, кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого. Навчалася режисурі художнього фільму в майстерні Михайла Іллєнка і Валерія Сівака.
Цьогорічний Каннський фестиваль відбувся з 11 по 22 травня
Графік
Кожен крок учасників на фестивалі спланований. Зранку - інтерв'ю, фотосесії, після яких так хочеш їсти, що впасти можна. Організатори піклуються, аби ми не перевтомлювалися від зайвої уваги. Просила призначати не більше трьох бесід із журналістами на день, щоб встигати дивитися кіно. Хоча більше двох картин побачити не вдавалося.
Фільми
Мала надію, що Золоту гілку отримає турецький фільм "Одного разу в Анатолії" Нурі Більґе Джейлана. Він закохав у себе аудиторію. Це - фільм-притча про вбивцю й поліцейського, який намагається дізнатися не хто, а чому вбили людину. Вражає мальовничими пейзажами. Його треба демонструвати в дуже хорошій залі, щоб бачити всі кольори й відчувати світло.
На всі сеанси мала вільний вхід, давали кращі центральні місця. Під кінотеатром багато людей хотіли купити запрошення. Подарувала одне літній парі парижан, які щороку приїжджають у Канни.
Дрес-код
Не розуміла, чому на всі сеанси після 19.00 строгий дрес-код. Не пропустять не у вечірній сукні. Для чоловіків обов'язковий фрак із краваткою-метеликом. А на ранішні - приходь хоч у купальнику. Коли вся аудиторія в костюмах і сукнях піднялася з оплесками, зрозуміла, що це - з поваги до мистецтва. Фестиваль організували після Другої світової війни у важкий для Франції час. Цю традицію бережуть. Що б не відбувалося, люди вдягають сукні, смокінги, фраки й ідуть дивитися кіно.
Бал
Напередодні показу короткометражок запросили на бал. У величезній залі стояло зо 20 круглих столів на 11 персон. Голова департаменту короткого метру фестивалю Крістіан Жан передав вітання Ігорю Стрембіцькому, який перемагав тут 2005-го. Крістіан розповів, що розшукує режисерів-експериментаторів. Радів, що "Крос" створений спільно з Францією.
Показ
Короткометражки показували в іншому залі, аніж головний конкурс. Та все одно екран був удвічі більший за київські кінотеатри.
Від багатьох чула, що неоднозначний фінал моєї стрічки сподобається критикам. У ньому є над чим помучитися, подумати, пофантазувати. Очікувала, більше розпитуватимуть про Україну, аніж про кіно. Але нашу країну тут усі знають, навіть таксисти згадували Сергія Бубку.
2 
1
Коментарі