Національна збірна Нідерландів поступилася Данії у матчі групового етапу чемпіонату Європи з рахунком 0:1. Поєдинок пройшов у Харкові. Кореспондент Gazeta.ua на власні очі побачив як місто пережило першу зустріч з Євро.
8 ранку. На площі перед Південним вокзалом Харкова - великий квітник із візерунком, що нагадує поверхню футбольного м'яча. Над ним повільно обертається скульптурна композиція з логотипом чемпіонату. "Творімо історію разом!" - закликає гасло на транспаранті поблизу. Все ж, над квітником натягнуто сітку - на випадок, якщо охочі долучитись до історії схочуть захопити собі букетик.
На лавках довкола квітника о цій порі вже ніде сісти, однак усі люди - місцеві. Між собою вони майже не розмовляють: усі як один повернули голови в бік вокзалу. Звідти виходять голландські футбольні фанати, яких легко впізнати за помаранчевим одягом. Фотографуються біля великого надувного м'яча на самому початку площі - і спускаються в метро.
Біля м'яча - одразу три групки міліціонерів із собаками. Між групами лише по 15 метрів. Більшість часу вони непорушно стоять. Кажуть, пильнують, щоб не провозили наркотиків: собаки натреновані на виявлення навіть марихуани. За кілька днів нічого не знайшли.
Тимчасом на півночі міста, на піщаному березі Журавлівського водосховища, збираються харків'яни. Переважно літні, суботнього ранку вони традиційно купаються й засмагають. Чемпіонатом не переймаються.
"Букву "д" вона вже каже: "дядя", "дєда", - розповідає знайомим про найбільш актуальне - успіхи онуки - 63-річний Дмитро. Про Євро в Харкові він дізнається з новин, і поки що вирішив для себе уникати центру міста, бо там дуже багато фанатів. Знайома Дмитра підтверджує: "Це тисячі чужинців - хтозна, чого чекати від цього натовпу!"
Добра частина "натовпу" саме облаштувалась за сотню метрів від пляжу. На півострові, який видається углиб водосховища, голландські фани облаштували власний кемпінг - "Orange camp". Його створювали самі голландці, задля цього кілька з них приїхали до Харкова заздалегідь. Станом на 9 ранку майже все було готове: душові кабінки зібрано, намети встановлено, інтернет підключено. Технічний працівник з українців саме завершував підстригати газон на в'їзді до табору. Каже, півострів облагороджено: "Тепер тут є навіть водогін".
Про те, що табір знаходиться в Україні, нагадують хіба що поспіхом наклеєні "місцевими" оголошення на кшталт "Услуги шашлычника. Обращайтесь: ..." Без перекладу англійською чи голландською.
Голландці якраз прокидаються, виходять з наметів. Дехто читає газети, які привезли новоприбулі співвітчизники. Готують костюми до майбутнього матчу: перевіряють, чи все в порядку із помаранчевими хвостами, капелюхами, краватками, окулярами, чи й навіть піджаками в діловому стилі. Чіпляють, куди треба, фігурки левів. Не чути ані крику, ані лайок - лише час від часу стихійний спів уривків фанатських пісень. Серед тисяч голландців у кемпінгу живуть і кількадесят фанатів збірної Данії. Їхнього співу не чути.
На виїзді з півострова шикуються близько сотні українських правоохоронців - отримують від керівництва поради, як охороняти іноземних гостей. Незважаючи на те, що кореспондент Gazeta.ua вдягнений досить строкато, його появу в середовищі людей у блакитній формі ніби не помічають.
Після рознарядки на півострові залишаються з десяток правоохоронців. "А ти що тут робиш?" - Міліціонер, який роздавав накази, нарешті помічає журналіста. Стурбовано говорить колегам: "Слухайте, він же міг дізнатись маршрут ходи голландських фанатів". Мабуть, він не бачив буклетів до Євро, на яких "секретний" маршрут позначено жирною лінією. Втім, увага правоохоронця швидко переключається на одяг і аксесуари голландців: "О, погляньте, який лев у цього на капоті!"
37-річний Уве, весь у помаранчевому, виїздить із кемпінгу - на помаранчевому ж велосипеді. Каже, хоче дослідити місто. За півгодини його видно на вулиці Шевченка. Сигналами Уве вітають автівки, що проїжджають повз. Приблизно кожен тридцятий автомобіль ззовні прикрашено жовто-блакитним прапорцем.
На вулиці Шевченка розташоване відділення МНС. О 12-тій у ньому миють пожежні автівки. У відділенні запевняють, що Євро це не стосується: "По суботах наказано мити. А футбол - не наша парафія". Ніяк не приурочили до чемпіонату й своє весілля 27-річний танзанієць Лео Мванза й 25-річна українка Наталя. Близько опівдня молодята з кількома друзями фотографувались біля фонтану "Кришталева струя" на центральній вулиці Харкова Сумській. Лео щойно закінчив навчання у Харківському авіаційному інституті. Церемонію планували з березня.
У фан-зоні на площі Свободи о пів на першу - до двох тисяч осіб. Головне, що перевіряють на вході: чи є в людей напої. Таке враження, що до решти вмісту сумок охороні байдуже. На території зони можна пити лише напої спонсорів - компаній Coca-Cola та Carlsberg. Щоб їх придбати, треба вистояти дві черги: в одній обрати товари і сплатити покупку, в іншій - пред'явити чек і отримати замовлення. Через це за пивом, квасом чи чіпсами люди часом вистоювали понад півгодини.
В центрі майданчика білий павільйон у формі половини м'ячика для гольфу, з величезним синім написом "V.I.P.". Від основного майданчика павільйон відрізняється наявністю плетених крісел та лежаків. Майже всі місця зайняті голландцями. Вони прикрасили павільйон помаранчевими прапорцями.
"Сыграйте с нами, и получите вот такую замечательную дудку от компании "Укртелеком"! - організатори й ведучі денних конкурсів чомусь не врахували, що більшість у фан-зоні ані української, ані російської не розуміють. Дудка шукала власника з півгодини. Плюшевий м'яч від компанії "Kia" - із годину. "Я призываю фанатов из России: товарищи, подходим, активнее!" - намагався виправити ситуацію ведучий. Знудившись у фан-зоні, більшість голландців розійшлись по довколишніх кафе. В одному з них - "Терем" із двоголовим орлом на емблемі, підійшли до дозвілля іноземців серйозно. В них був голландський конферансьє, лунала нідерландська поп-музика. А апогеєм шоу-програми стала поява десяти дівчат у відвертій формі жовто-блакитних кольорів. Вони танцювали на спеціальному подіумі, запрошували голландців фотографуватися. На вигляд моделям було не більше 20 років. "Щось не думаю, що ці дівчата покращать їхнє уявлення про українців", - каже своєму хлопцеві Роману 24-річна харків'янка Олена. Той знизує плечима.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поблизу харківської фан-зони подають піцу з салом
Окрім помаранчевого екіпірування, голландських чоловіків можна впізнати за запахом - від них приємно пахне парфумами. 20-річна Валентина з Дніпропетровська каже, що це перше, на що вона звернула увагу. "Це стосується практично всіх, - каже. - Запах не різкий і не насичений - швидше за все, нідерландські чоловіки не чепурилися спеціально з нагоди свята, а просто звикли доглядати за собою".
Англійська з вуст українців практично не звучить. Щоб сфотографуватися з іноземцем, найчастіше тягнуть його за рукав чи пригортають до себе. Рідше кажуть "фото". Голландці та данці не відмовляють. Хоча першими на контакт, навіть з англомовними українцями, практично не йдуть. Спілкуються в межах своїх груп. Дуже голосно, особливо голландці - з постійними вигуками та співами. Мовчанкою вони відповіли лише на одну подію - коли тхір Фред зі сцени фан-зони передбачив поразку збірної Нідерландів перед данцями.
Біля 15-ї навпроти головного входу до фан-зони зібрались два десятки протестувальників. Виступали проти викликаного підготовкою до Євро нищення природи. "Для будівництва було спиляно цілий лісовий масив! Зараз там зробили піщаний кар'єр. Знищено понад 20 тисяч собак!" - кричав у диктофон сивочолий чоловік. Його прихильники тримали транспаранти й "закривавлені" м'ячі.
Акція привернула увагу кількох журналістів. Футбольні фани ж були зайняті підготовкою урочистої ходи до стадіону. Помаранчева колона зі співами вийшла з площі Свободи о 16-тій.
15 тисяч уболівальників ішли швидко, лишаючи на дорозі шлейф із помаранчевих конфеті. Хтось розсипав перед ними листівки з закликами звільнити Юлію Тимошенко та календариками з її портретом і написом "Невинна!" - сотні папірців залишились лежати на асфальті.
"Ми навіть привітати їх не встигли - так швидко вони пройшли", - розчаровано сказала 43-річна продавчиня Маргарита Мартиненко, тримаючи в руках шматину помаранчевої тканини. Після того, як фанати пішли, в центрі міста стало тихо, як перед зливою. Автомобільний рух із 16-ї в Харкові перекрили на десятку вулиць.
Вітати колону вийшли тисячі харків'ян. Виглядали з вікон, балконів. Двоє чоловіків, з якими кореспондент Gazeta.ua пройшов більшість шляху, за годину сфотографувалися з харків'янами 14 разів. "Друзья! Братья! Товарищи!" - вітав фанатів біля мосту через річку Харків чоловік пролетарського вигляду, в брудній сірій майці. Він був добряче напідпитку, його словниковий запас скінчився - а голландці все йшли. Відчувалось, як він лихоманливо намагається знайти, як би ще привітати. "Слава Украине!" - раптово вихопилось у нього. "О, да, слава Украине!", - підхопили його супутники. Чоловік з полегшенням всміхнувся.
Поміж іноземців сновигали волонтери. Найчастіше - допомагали їм зорієнтуватися чи порозумітись із продавцями пива й снеків. Самі ж розрізняли фанів за їхнім екіпіруванням: "Де ти? А, біля тієї морквини? Вже біжу!"
Перед самим стадіоном "Металіст" роздавали флаєри із рекламою відвертих послуг: "Тільки в нашому клубі ви знайдете найгарніших дівчат і найнижчі ціни на меню й алкоголь!" - припрошував англійською клуб Rayskiy. Ресторан "Не гони!" обійшовся без слів: з візитівки дивилась жінка з практично оголеними грудьми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У харківській фан-зоні роздають рекламу МММ
Перед входом до стадіону помаранчевого кольору стало ще більше. Це вже українці: було враження, що вони масово вдягали все помаранчеве, що мали - шорти, футболки, сукні. Симпатії українців явно були на боці Нідерландів - харків'ян, вдягнутих у "данські" червоно-білі кольори, практично не було. Одна жінка навіть пронесла з собою на стадіон дитячу іграшку - пластикову рибу на коліщатках - лише через те, що та була помаранчева й нею можна було розмахувати під час матчу.
Зону довкола "Металіста" обгороджено сітчастим парканом з секціями по три метри завширшки. Навпроти кожної секції стояв міліціонер. Кількість правоохоронців явно перевищувала необхідну. Втім, пізніше у фан-зоні перед кожною з аналогічних секцій стояли по два міліціонери.
"Світцерленд! Світцерленд!" - кричить до фанів з Голландії худий чоловік років 50-ти в затертих сандалях і футболці в сіточку. Лізе до них обійматися. Перехожі сміються. "Лёша, что ты раскричался?! - його дружина з зачесаним нагору волоссям явно цьому не рада. - Еще так крикнешь - отведу домой!" Чоловік зиркає на дружину, але нічого не каже.
Біля стадіону десятки людей продають квитки. Пропозиція перевищує попит - троє продавців, опитаних кореспондентом Gazeta.ua, продавали квиток за ту ж ціну, за яку його купили (її надруковано на квитку в типографський спосіб).
До стадіону підходить молода голландка із одним з найбільш екстравагантних костюмів: помаранчеве плаття до п'ят, такі ж рукавички, помаранчеві накладні вії сантиметри з три завдовжки - і помаранчева перука з зачіскою "під Юлію Тимошенко". Публіка не відпускає дівчину понад півгодини - бажаючі сфотографуватись вишикувалось у чергу.
Зрештою глядачі заходять до стадіону, починається матч. Увага тих, хто залишився ззовні, переключається на два гелікоптери, які низько кружляють над майданчиком. Перед цим вони супроводжували колону.
На бордюрі сидить молода українка, до неї підсідає чорношкірий чоловік років 40. Намагається завести розмову англійською, та не розуміє. "У меня там муж, - показує на стадіон. - Смотрит игру. А я его жду здесь. Мы на машине приехали".
Голландці програють. За півгодини збираються на території фан-зони дивитись матч "Німеччина-Португалія". З настроєм фан-зони іще 4 години тому не порівняти: голландці абсолютно спокійні. Ніхто не співає, в майже кожного - півлітровий стакан пива, в декого - два. Спостерігаючи за грою, вони не проявляють жодної емоції. Другий тайм, німці забили гол. Наступної секунди у фан-зоні випускають салют. Молодий голландець біля кореспондента Gazeta.ua в цю мить мовчки відливає пиво з повного стакана в напівпорожній.
"Ми на ногах з 11-ї ранку. Вимучились за 12 годин", - намагається пояснити 63-річний Йорген з Роттердама. Він весь у помаранчевому, на лобі - величезні окуляри, рюкзак прикрашено плюшевими кедами й левеням. Образ його настрою не пасує: Йорген знімає рюкзак, дістає з нього пачку тютюну і скручує самокрутку. Закурює. Його дружина і двоє доньок - не веселіші. Лише за кілька годин Майя з Утрехта зізнається, що на стадіоні мало не розплакалась - як і більшість голландців. Нідерланди не програвали Данії більше 20 років.
Дивно, але данці не емоційніші за голландців. У кожного також по півлітровому келиху пива. "Ми щасливі всередині", - пояснює 50-річний Ларс.
Інша справа - українці. Вони бурхливо реагують на кожен гольовий момент. За голландцями й данцями такої звички не помічено.
Половина українських вболівальників у фан-зоні - дівчата. Вони готувались до цього вечора. Дехто вдягнув вечірні сукні, чимало дівчат - без супроводу хлопців. Втім, ці зусилля мало хто оцінив. Іноземці залюбки фотографувались, однак від подальшого спілкування утримувались.
1 
1
Коментарі
10