2 квітня 1966 року радянський супутник "Луна-10" вперше в історії облетів Місяць. Cупутник створили для вивчення Місяця і космічного простору.
31 березня 1966 року з космодрому Байконур запустили ракету-носій "Молнія-М", яка вивела на траєкторію польоту до Місяця супутник "Луна-10". Він уперше у світі вийшов на орбіту навколо Місяця. 29 травня 1966 року супутник впав на поверхню Місяця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Тихому океані затонула космічна станція
На початковому етапі рух "Луни-10" принципово нічим не відрізнявся від руху "Луни-9" та інших станцій. Спершу супутник вивели на орбіту штучного супутника Землі. За допомогою розгінного блоку швидкість станції довели до 10,9 км/с. При такій початковій швидкості тривалість польоту до Місяця мала складати менше 3,5 діб. Для попадання "Луни-10" в задану точку довелося скорегувати траєкторію, після чого станція ввійшла до сфери дії Місяця. Радіус цієї сфери близько 66 тис. км.
"Луна-10" досягла розрахункової точки, віддаленої від поверхні Місяця на 1000 км. У момент проходження через цю точку швидкість станції становила 2,1 км/с, а після роботи гальмової рухової установки швидкість знизили до 1,25 км/с. Таке зменшення швидкості забезпечило перехід станції під дією тяжіння Місяця з пролітної траєкторії на селеноцентричну орбіту. За 20 с після вимкнення рухової установки "Луна-10" відокремилася від рухової установки і перетворилася на штучний супутник Місяця.
18 березня 1899 року американський астроном Пікерінг відкрив Фебу. Це 27-й за віддаленістю від планети та 8-й за розміром природний супутник Сатурна.
Коментарі