Батьки самі викликають залежність до гаджетів - психолог розказала, як убезепечити дітей від небезпек в інтернеті.

Критикуючи дітей, дорослі іноді забувають, що вони живуть У новому просторі. Вони не зможуть комфортно існувати без телефонів, планшетів, комп'ютерів та інших гаджетів. Зараз діти навіть краще володіють технологіями, ніж дорослі. Інтернет - жива бібліотека, через яку діти пізнають світ. Втім батьки мають пояснити дітям, які загрози очікують на них в інтернеті, чого робити не варто і які будуть наслідки.

Дітям віком два-три роки можна давати телефон або планшет лише на 5-10 хвилин на день. У чотири роки час можна збільшити до 15-20 хвилин. Для дітей п'яти - шести років рекомендований час роботи за гаджетом — 30-40 хвилин. Для кожного індивідуально. Краще, щоб цей період не перевищував годину. Психіка людини швидко стомлюється, особливо дитяча. Зацікавленість гаджетами зранку до вечора перевантажує нервову систему. відбувається сильне перезбудження. Відео створені так, щоб дитина просто "залипала" в екран. Приваблює яскрава картинка, сміливі слова, насичений сценарій, ідеї. Тому звичайно дітям важко відірватися від екрана самостійно.

Загалом людина має робити паузу через кожну годину незалежно від діяльності. Не дивно, що в школі уроки тривають 45 хвилин, а далі 10 хвилин перерви.

Паузи з дітьми треба робити цікаві. Не можна просто накричати на неї, забрати її електронну іграшку. Спочатку придумайте цікаву альтернативу. Чим більше батьки забороняють, викликають страх, сором і провину в малечі, тим більше це стимулює цікавість до комп'ютера та протестну реакцію.

Кожна дитина індивідуальна. Рекомендую подумати батькам, яким способом зменшити час, який дитина проводить за комп'ютером. Важливо врахувати всі особливості родини, які будуть корисними й дієвими саме у вашій сім'ї.

Дорослі мають тримати емоції при собі. Досить часто виникає ситуація, що поганий настрій, а тут ще й дитина з гаджетом дратує. В такому разі батьки мають повільно та обережно висловити власну думку та пояснити чому не можна так довго проводити час в комп'ютері чи телефоні. Також дорослі мають усвідомлювати, що до цього ж вони чомусь дозволяли гратися з ранку до вечора. Забрати електрону іграшку без пояснень - найгірший спосіб.

Запропонуйте дитині цікаву альтернативу. Наприклад, скажіть "Ми йдемо зараз гратися на вулицю. Гаджет здаємо", або "Пограймо в гру, телефон нам не потрібний"

Можна запропонувати дитині інтерактив. "А давай разом слідкувати, скільки годин ти проводиш в комп'ютері?". Домовитись, що це буде година, дві чи три з перервами на відпочинок. Не так важко встановити кордони, як їх дотримати. Якщо дорослий встановив час, у такому разі треба контролювати дітей, бо вони швидко губляться в часі й забувають обіцянку. Якщо ж він грає більше вказаного часу, нагадайте і попросіть закінчити гру.

Перед тим, як ввести нові правила користування електричними гаджетами, члени сім'ї мають домовитись. Бо вийде так, що тато дозволяє, а мама — ні, бабуся — так. Це хаос. В такому разі краще взагалі не починати цю тему.

Батьки мають дотримуватись своїх слів. Дорослі часто скаржаться, що у перший тиждень таких змін дітки бунтують, вимагають, маніпулюють. Це залежність на психологічному, а іноді на фізіологічному рівнях. У них начебто ломка. До цього треба бути готовим, що десь тиждень діти будуть перевіряти дорослих на стресостійкість. А за тиждень приймуть ваші правила гри. Поки дорослі не вигадали чим зайняти малечу, навіть не варто відбирати у них ті гаджети. Вони просто ляжуть на дивані й будуть скиглить "мені скучно".

Перші ознаки — дитина поспішає додому, щоб увімкнути електронного друга. 3-4 години без пауз перебуває у віртуальному просторі. Коли дитині цікавіше грати, ніж спілкуватись у реальному житті. Це означає, що дорослі переборщили з часом, який відводили на розваги в гаджеті.

Є такий досвід, коли батьки прочитали поради в інтернеті й одразу забрали всі електроні прилади. А дітям почали снитись нічні жахи, почали гризти нігті. Їх взяла тривога і страх. Такі радикальні дії батьків дуже небезпечні.

Щоб зрозуміти, що відчуває дитина, коли в неї забирають телефон. Пропоную батькам провести дослід - відкладіть телефон і день не звертайте на нього увагу. Побачите, як муляє, як все нагадує про нього. Буде напруження, тривожне почуття, що чогось не вистачає. Діти в усьому беруть приклад із батьків. Якщо дорослі в телефонах постійно, то чому їм кажуть, що не можна? Це подвійні стандарти. Те саме, що батьки, які курять наказуть дорослішим дітям не палити.

Рекомендую влаштовувати день без гаджета. Сім'я у вихідний проводить час разом, це може бути субота. Ніхто не використовує телефон, комп'ютер і так далі.

Це рекламні ролики або небезпечні сайти, які вилітають спамом на багатьох сайтах. Цей процес досить важко контролювати. Також діти можуть натрапити на жорстокі відео з елементами насильства, групи, які маніпулюють свідомістю людей, порнографічний контент. Втім, якщо говорити з дітьми, попереджати їх про небезпеки, пояснювати наслідки, все буде добре. Якщо дитина почувається захищеною вдома, має гарну атмосферу в сім'ї, подібний контент їй не буде цікавий.

У світі багато педофілів, збоченців. Завдання батьків навчити дітей правильно зберігати конфіденційну інформацію. Дитина в 10-11 років, це доросла людина, яка вже готова сприймати правила користування інтернетом. Він має знати, що розкривати своє ім'я і прізвище не можна. Також - давати свою домашню адресу, фотографувати документи, давати пароль від акаунтів у соціальних мережах. Про це потрібно обов'язково говорити.

Окрема тема для розмови, це дитячі фотографії еротичного характеру. Батьки мають пояснити, що їх не варто надсилати нікому. Можуть бути страшні наслідки.

В моїй практиці є багато історій, коли діти ніби спілкуються, висилають фото, а потім вони розлітаються мережею. Можуть потрапити до рук порно злочинців. Власників світлини шантажують, щоб ті вислали ще фото.

Якщо вже сталась така ситуація, не треба соромити дитину. Вона й так розгублена і налякана. Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Знайти хакера, який ліквідує характерні файли.

В моїй практиці була така ситуація. Порнофотографію розіслали всім однокласникам. Батьки знайшли поганого психолога. Він порадив не забирати дитину зі школи. Як наслідок дитина потрапила в ще гіршу ситуацію, стала жертвою булінгу.

З підлітками треба говорити, пояснювати чому, але без картинок і подробиць. Достатньо просто пояснити, що фотки можуть використати там, де не потрібно

Рекомендую батькам одразу встановити батьківський контроль на гаджети, щоб вберегти дитину від порносайтів та інших небажаних ресурсів.

Втім, якщо дитина все-таки потрапила на порносайт, в перш за все, батькам треба видихнути, випити валер'яну, зателефонувати психологу і порадитись. Дитина може й не усвідомити куди зайшла і що побачила. Втім батьки бурхливою, агресивною поведінкою нанесуть їй додаткову психологічну травму. Стресова ситуація змусить дитину прокручувати побачене в голові. Це звичайна, делікатна тема, яку має пройти кожен дорослий. Важливо поговорити з дитиною про її відчуття.Треба розказати, що порно це дорослі речі. Насправді стосунки це зовсім інше, у них багато любові. А те що він бачив - ролики для дорослих, які не є еталоном або взірцем стосунків. Це має робити впевнений, адекватний дорослий, в який пережив всі свої табу.

Бо якщо він труситься, кричить, весь бордовий від злості. Поклав дітей в кут. Всіх набив. Це жахливо. Неадекватна поведінка батьків може травмувати дитячу психіку, що стосується сексуальності. Якщо батьки не готові про це говорити, то краще попросити адекватного близького родича. Але якби дорослі не старалися вберегти своє чадо від порно сайтів, вони все одно зіштовхуються з цим у суспільстві. Про це багато між собою спілкуються.

Це переважно підлітки, які почуваються самотніми й кинутими, не мають підтримки в сім'ї. Вони шукають схожих на себе, з такою ж проблемою. У підлітків часто йде внутрішня боротьба життя чи смерть. Вони часто ставлять мені питання "Навіщо я живу?", "чи краще вмерти?". Діти шукають сенс життя, і це нормально. Підлітки, які не мають захисту і підтримки у родині, найбільш піддатливі до маніпуляцій у мережі. Вони шукають прихисток в інтернеті, у різних групах, таких як "Синій кит". Хочуть поділитись проблемами, їх ніхто не розуміє. Тому збиваються в умовну зграю, де будуть їх любити. Якщо це буде не дім, то знайдуть його де інде. Батьки мають бути взірцем поведінки й способу життя. Необхідно, принаймні одному з них мати близький, теплий контакт з дитиною. Він не шукатиме відповідь на важливі питання в мережі, а запитає у батьків.