Повернутися назад і бути таким, як був тоді - нема сенсу. Повернутися назад із сьогоднішнім розумом і досвідом - зовсім інша річ, - каже чернівецький вчитель фізики і астрономії Пауль Пшенічка.
Минулого року став переможцем національної премії Global Teacher Prize Ukraine.
Журналу "Країна" розповів про свої особисті життєві погляди та переконання.
1. З віком намагаєшся бути обережнішим. Раніше я багато читав, зараз бережу зір. Колись не хвилювався про травмування на лижах, а зараз кожна травма заживає набагато довше.
2. Мене виховували у повній свободі. У післявоєнні роки батькам було не до виховання. Потрібно було багато працювати, щоб хоч щось мати.
3. Кожна людина має щось своє. Навіщо це псувати? Синові з дитинства давав свободу. Так він міг сам розвиватися і ставати оригінальним.
4. Які ми - така і влада. Обрали - треба слухатися.
Боюся дурних людей
5. Книгу спочатку відкриваю посередині. Читаю кілька абзаців. Мені цікавий не сюжет, а стиль написання. Якщо захоплює - беруся читати повністю.
6. Планую час набагато наперед. Це організовує і допомагає більш ефективно працювати. У хаосі можна багато пропустити і не надолужити.
7. У післявоєнному дитинстві було мало їжі, одягу, посуду. Всього було мало – жили скромно. За обідом треба було з'їсти все. Це залишається на все життя. Не можна лишати - це гріх. Я і зараз все подане з'їдаю на автоматі.
8. На вибори ходжу завжди. Якщо маємо право голосу - треба ним користуватися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якби знав, що таке смерть, не так боявся б – режисер театру
9. Майже не звертаюся до лікарів. Хіба, якщо зуб болить. Вірю, що мій організм здатний сам впоратися з хворобами. Ще зі школи маю підвищений тиск - 140. Він мені не шкодить. Значить, моєму організму так комфортно.
10. Боюся дурних людей. Їхні дії неможливо передбачити.
Повну розмову з Паулем Пшенічкою читайте у журналі "Країна" від 18 жовтня 2018 року.
4 
4069
Коментарі