Кабінет міністрів запропонував Верховній Раді дозволити передачу газотранспортної системи України (ГТС) в оренду. Відповідна пропозиція міститься в законопроекті "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з метою реформування НАК "Нафтогаз України".
Член наглядової ради Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук в інтерв'ю Gazeta.ua розповів, навіщо потрібна передача ГТС в оренду.
- Україна демонструє, що нарешті має намір принаймні розглянути питання приватизації. За останні 3 роки країна негласно проводила переговори стосовно створення консорціуму ГТС з Росією і Європейським Союзом. Наскільки я знаю, переговори велися з п'ятьма приватними європейськими компаніями, зокрема із італійською ENI, французькою Gaz de France, польською PGNiG. Але ніхто не уявляв, на яких параметрах консорціум має існувати: які об'єкти ГТС плануються приватизувати, якою буде юридична форма співпраці. Тепер, очевидно, у ці питання внесуть ясність.
Чому про приватизацію заговорили саме зараз?
- 3 травня у Брюсселі має відбутися круглий стіл, де будуть обговорюватися питання української ГТС. Україна таким кроком намагається простимулювати переговори з Росією і Європейським Союзом. Вона давно чекає, щоб Європа відновили співпрацю в рамках підписаного у 2009 році меморандуму. Там ішлося про те, що Єврокомісія, європейські банки, в першу чергу ЄБРР, вкладуть у модернізації ГТС в цілому 5 мільярдів доларів. І це могло би розглядатися як внесок ЄС у консорціум. У Євросоюзі на це казали, що Україна не проводить реформи газового сектору, в першу чергу "Нафтогазу", тобто немає конкретного розподілу на три суб'єкти: транспортування, продажу і видобутку енергоносіїв. Тепер ця проблема, очевидно, буде вирішена.
Утім, в першу чергу, наміри приватизувати ГТС розраховані на Росію. У відповідь на те, що вона вимагає від України 7 мільярдів доларів штрафу за недобір газу у 2012 році. Також Росія активізує переговори щодо реалізації проекту "Південний потік" і першої гілки газопроводу Ямал-Європа. Всі вони оминають Україну. Україні потрібно було на це відповісти.
- Чи варто приватизувати українську ГТС?
- ГТС треба залишати собі у державній власності, щоб далі заробляти за магістральному газопроводі, використанні газосховищ для збереження газу для Європи. Це ідеальний варіант. Але економічні обставини диктують інші рішення. Є багато боргів зовнішніх, дуже висока ціна на російський газ. Якщо ми хочемо звільнитися від договору про ціну на газ, який буде дійсний до 2019 року, ми маємо принаймні чимось зацікавити Росію. Якщо Росія дійсно скоротить транзит газу через Україну, це вплине на ставлення Європи на Україну. Вона припинить бути для Європи ключовою. Бажання зберегти свою позицію штовхає Україну до приватизації ГТС. Думаю, якби ми мали іншого президента чи прем'єра, рішення було б таким самим.
- Якою має бути структура консорціуму? Яка його частка має належати Україні?
- Думаю, буде створена нова юридична форма, яка умовно називатиметься "Консорціум газотранспортної системи України". Його частки можуть належати або таким суб'єктам як держава чи союз держав, або державним компаніям і банкам. Наприклад, Україну представлятиме "Нафтогаз", Росію - "Газпром", а Європу - ЄБРР. В ідеалі Україна має залишити собі контрольний пакет акцій, тобто 50% плюс 1 акція, щоб здійснювати планування, контроль. Решту мають поділити між собою Росія і Європа. Розглядається також можливість створити консорціум на базі окремих сховищ або магістральних газопроводів. У такому випадку Україні вигідніше приватизувати тільки газопроводи, а сховища залишити собі. Росію також більше цікавлять підземні сховища. Тому що обхідні газопроводи у неї є, а сховищ немає.
- Скільки коштів Україна зможе отримати від приватизації?
- Це питання переговорів, але, наскільки я знаю, з урахуванням політичних моментів українську ГТС зі сховищами оцінюють у 30 мільярдів доларів. Якщо продаватимемо половину, то Росія і ЄС мусять заплатити 15 мільярдів. Не знаю, чи погодяться вони на таку ціну.
- Якою у майбутньому буде заповненість українських трубопроводів?
- Максимально Україна може проганяти до 140 мільярдів кубометрів газу за рік. Сьогоднішній обсяг перекачки газу - 80 мільярдів. До кризи у Європі було 90. Якщо Росія все-таки запустить першу чергу "Південного потоку", по ньому піде 30 мільярдів кубометрів газу. Але це буде не скоро, тому що для добудови цієї гілки потрібно 25 мільярдів доларів. У Росії цих коштів немає - ні Європа, ні Китай їм кредити не дають. Газопровід Ямал-Європа забере ще 15 мільярдів кубометрів. Залишиться 30-35 мільярдів.
- Нещодавно у "Нафтогазі" відбулися кадрові перестановки. Як це пов'язано із планами по приватизації?
- З одного боку, міністр енергетики Едуард Ставицький намагається підсилити "Нафтогаз" своїми людьми. З іншого боку, люди в керівництві компанії не дуже горять бажанням залишатися на своїх посадах. Думаю, голова правління Євген Бакулін там довго не затримається. Володимир Тріколіч, який давно працює у цій галузі, з тієї ж причини пішов з посту першого заступника голови "Нафтогазу" на нижчу посаду заступника голови правління. Відбуваються процеси, які ведуть до потенційної приватизації ГТС і вимагають великої відповідальності. До того ж "Нафтогаз" зараз виконує соціальні функції, через що не може збалансувати свої фінансові плани.
1 
8642
Коментарі
33