"Найважче знайти постачальників" - як відкрити бізнес із продажу екзотичних фруктів

13

Я родом із Ялти. У 2011 році переїхав у Харків, вивчився на юриста, влаштувався на стажування в юридичну фірму. Однак вирішив, що треба зробити щось своє, ризикнути.

Вважаю себе гурманом. Завжди мріяв об'їздити багато країн, куштувати різні страви. Особливо подобаються екзотичні фрукти. Чотири роки тому в супермаркетах їх було дуже мало, в основному манго, більше схоже на кормовий овоч. Хоча справжнє - м'яке і солодке. Його можна їсти без зупинки.

Рік пішов на пошук постачальників. Ніхто не погоджувався надсилати невеликі партії фруктів для старту. Крупні оптовики звикли працювати із тоннами продукції. Однак мій балакучий язик якось вмовив постачальників. Це великі українські фірми, які співпрацюють із багатьма країнами, зокрема В'єтнамом, Таїландом, Шрі-Ланкою, Єгиптом.

Наприкінці грудня 2015-го року мав 7 тисяч гривень в кишені, які треба було заплатити за орендовану квартиру. Ризикнув узяти звідти 5 тисяч і замовити фруктів. У постачальників брав по 2-3 кілограми різних видів, за раз - до 20 кілограмів. Мені двічі пощастило: коли вмовив постачальників, і коли вдалося продати майже все із першої партії.

Треба було терміново робити каталог продукції, сам створив сайт і сторінку в Instagram. Знімки фруктів довелося брати з інтернету, бо не мав грошей, аби найняти фотографа. Знайшов постачальників коробок. Спочатку фрукти зберігав у власному холодильнику. Сам працював кур'єром по Харкову. Навіть соромно було перед клієнтами, що не маю офісу. Бувало, призначав зустріч біля торгівельно-розважального центру, робив вигляд, що там у мене офіс.

Згадую це із посмішкою. Зараз в продажі маємо 30 видів фруктів. Зокрема, це манго, мангостін, папайя, черемойя, пепіно, джекфрукт, кокос, рамбутан, маракуйя, лічі, диня, пітахайя та інші.

З часом найняв кількох маркетологів, які займаються рекламою в інтернеті, є менеджери, що приймають замовлення. Також маємо дизайнера, зараз працює над оновленням сайту. Недавно переїхали в новий офіс, відкрили стаціонарну точку продажу, яка працює місяць. Хоча і реклами не дали, а маємо десь по 10 клієнтів у день. Тут можна оглянути, понюхати продукцію. Також люди зв'язуються з нами по відеозв'язку, обирають фрукти, потім забирають із магазину.

Поки що тільки витрачаю. За 4 роки роки на бізнес пішло близько 40 тисяч доларів. Це гроші, які заробив. Тобто, всі прибутки досі вкладаю. Керуюся порадами родичів і батька, він теж підприємець. Головне - не жаліти ресурсів, коли щось розвиваєш.

У світі існує безліч екзотичних фруктів, котрі українці ще не пробували. У цьому плані бізнесу є куди рухатися. Бо смакова прив'язка - дуже сильна. Скуштував смачне - захочеш іще. Це не одяг однієї моделі, який наступного разу вже не купиш.

Екзотичні фрукти потрапляють в раціон людей, які правильно харчуються. А здоровий спосіб життя зараз дуже модний. Тому ми в тренді.

Зараз маємо в середньому кілька десятків клієнтів, влітку - менше. На "Чорну п'ятницю" за три дні відправили 200 посилок. Кінцева ціль - знизити вартість фруктів. Для цього треба працювати на обороті. Тому продукцію має спробувати максимальна кількість людей.

Гадаю, років через 2-3 матиму стабільний заробіток. Це станеться, коли відправлятиму клієнтам від 2-3 тонн продукції щотижня.

Середнє замовлення фруктів на 1-3 кілограми. Ближче до зими - від 3 до 15. Клієнти - люди із достатком вище середнього, які люблять подорожувати, сумують за екзотикою. Є такі, що замовляють по 15 кілограмів щомісяця.

Крім найпопулярнішого манго, люблять мангостін. Цей фрукт - один із тих, що мають найбільшу кількість вітамінів. Його м'якоть - дуже соковита і трішки з кислинкою. А шкірку труть в порошок і додають в чай. Тому він весь корисний.

Пітахайя теж популярна. Вважається найінстаграмнішим фруктом, бо красива зовні. Але смак - прісно-трав'яний. Їсти краще охолодженим. Перед цим не вживати гострого, кислого чи солодкого, бо смак у пітахайї тонкий, його треба зрозуміти.

Зараз багато замовляють міні-ананасів. Вони ароматніші, ніж класичні, які ми звикли купувати на ринку чи в супермаркеті. Наче цукерка. Важить 400-450 грамів. Серединку теж можна їсти, вона соковита.

Маракуйю добре купити на побачення. Діє як афродизіак, на собі це відчуваю.

Перед відправленням вручну відбираємо всі фрукти. Якщо виникають сумніви - висилаємо фото клієнту. Відправляємо тільки після згоди. Коли зіпсується щось в дорозі - повертаємо гроші або надсилаємо нові фрукти.

Часто стан фруктів у посилці від нас не залежить. Бо працівники пошти не надто їх бережуть. Тому убезпечуємо себе подвійною коробкою. В середину кладемо сіно, зверху - фрукти. Чіпляємо наклейку: "Обережно! Крихкий товар".

Нам від постачальників теж приходять зіпсовані фрукти, вдарені, примерзлі. Із продуктами, які швидко псуються, завжди є ризик отримувати партії товару, котрі доводиться списувати.

Буває, фрукт з виду почорнілий. Замовники думають, що він поганий. Однак насправді це свідчить про стиглість. До таких фруктів відноситься черемойя.

Торік на 8 березня отримали замовлення від тютюнової фабрики на 700 подарункових наборів. Мали привітати жінок-колег. Працювали з ними через посередника - харківську фірму, яка організовує свята. В останній момент ця фірма почала змінювати умови співпраці, не в нашу користь. Ми з ними посварилися, угода зірвалася. Це було важке випробування, бо на кону стояло близько сотні тисяч гривень. Добре, що було свято. Ці пакунки ми усілякими способами встигли розпродати. Не заробив, але і в мінус не пішов. Тепер уважніше ставлюся до умов договору по співпраці із крупними клієнтами. Серед таких - банки та держустанови, що роблять подарунки підлеглим, замовляють від 500 наборів.

Середній чек - 400-700 гривень, якщо зробити набір. Наприклад, міні-ананас, манго, рамбутан, маракуйя, кумфат, томарінд, молодий кокос. Беруть замість основного подарунку або квітів. Запах ароматніший, та ще й можна зїсти.

Одне манго коштує від 90 до 260 гривень, мангостін - 60-80, молодий кокос - 140, звичайний - 35, авокадо - 60, пітахайя - 185, класичний кілограмовий ананас - 140 грн, велика папайя на 1,5 кілограми - 440.

Томарілло схожий на помідор із засохлим хвостиком. На смак - мікс маракуйї і помідора. Від клієнтів чув негативні відгуки, тому зняв із продажу.

Також піпіно зразу не дуже сподобався. Це диня-яблуко. Однак повернув в асортимент, бо підходить для салатів.

Дуріан відомий своїм противним запахом, схожим на сіру, коли його розрізати. Тому мало любителів. Я його "зрозумів", коли наважився скуштувати вдруге. Поступово відчувся присмак кави та заварного крему. А шкірку одразу краще викинути.

Українці люблять більше яскраві смаки. Солодке чи кисле - щоб було однозначно. З'їв - і зразу задоволений. Пробувати поступово, чекати, поки смак розкриється - не для нас.