Вівторок, 14 червня 2016 15:45

Традиційна енергетика: дешево та сердито

Вже сьогодні негативні фактори подальшої експлуатації вуглецевої енергетики можна побачити, вдивляючись у загальнодоступні статистичні дані про енергетичні субсидії. У скільки обходиться Україні державна підтримка традиційної енергетики? Тільки з Державного бюджету України з року в рік (до минулого року) виділялося близько 10 млрд грн (що приблизно відповідає чверті річного виробітку ТЕС) за програми: "Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції", "Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості", "Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах" і деякі інші. Те, що бюджети 2015 та 2016 містять скромніші обсяги зазначених видатків, зовсім не означає, що ці суми коштів стали не потрібні, - навпаки щороку потреба у відновлювально-аварійних та запобіжних роботах зростає як сніжний ком, бо невиконаний цього року ремонт на 100 грн у наступному вже закономірно обходиться в 1000. Причини відсутності в держбюджеті 2015 та 2016 багатомільярдних видатків банальні – окупація територій, де зосереджена більшість підприємств вугільної галузі – реципієнтів зазначених субсидій держпідтримки.

Також держбюджет передбачає з півдесятка щорічних програм фінансування заходів для забезпечення "безпечної" експлуатації АЕС, в середньому понад 2 млрд грн. на рік, хоча за оцінками спеціалістів ці кошти не покривають навіть частини вартості необхідних заходів з обслуговування та безпеки в супутніх до безпосереднього виробництва електроенергії технологічних циклах (видобування сировини, збагачення, зберігання переробка ВЯП тощо). Уряд залучає кошти міжнародних фінансових агенцій для фінансування частини найнагальніших потреб, які не може самостійно покрити бюджетним фінансуванням, але переважно ці кошти є позикою, повернення якої покладатиметься на суспільство через бюджетні чи тарифні механізми. У той же час за результатами основної діяльності з виробництва електроенергії НАЕК "Енергоатом", на цей час, за інформацією ЗМІ, перебуває в стадії оголошення банкрутства, оскільки, очевидно, не має можливості з обороту своїх "низьких тарифів" погашати зобов'язання з основної діяльності – то таке виробництво ми називаємо "дешевим"?

Порівняльний аналіз енергетичних субсидій у різних національних енергетичних системах, насамперед країн Східного партнерства, таких як Молдова, Вірменія, Азербайджан, Україна, Грузія, Білорусь, незаперечно засвідчує надвисокий рівень субсидування саме в Україні – більше 12% ВВП і це при тому, що дефіцит державного бюджету становить 4,5% ВВП (дані на початок 2015 року). У порівнюваних країнах відсоткове співвідношення енергосубсидій і ВВП коливається від 0,06% до 2,24%.

Окремим фактором нестабільності у багатьох енергосистемах пострадянського простору є перехресне субсидування всередині галузі, що зводить нанівець основи ринкових принципів побудови стосунків між суб'єктами енергетики, а отже і інвестиційну політику як таку (при наявності інвестицій, інвестиційної політики як ринкового явища, в Україні, вважаємо, просто немає). Зокрема, близько 30% валового споживання електроенергії в Україні припадає на побутових споживачів, яким в рамках соціальної підтримки встановлюють тарифи нижче собівартості. Це в середньому близько 40 млрд грн шороку. Десятки років йде мова про необґрунтованість такого підходу, про необхідність негайної його заміни на адресну грошову допомогу кожному конкретному домогосподарству, але віз і понині там. Замість цього промислові споживачі сплачують за електроенергію ціну, вищу на величину, недоплачену населенням, і таким чином ілюзія "дешевої" електроенергії для населення живе рівно стільки часу, скільки потрібно побутовому споживачу, щоб дійти до магазину і придбати будь-яку річ виготовлену промисловими споживачами – в її ціні обов'язково буде закладена і та частка вартості спожитої у процесі виробництва електроенергії, яку сплатив промисловий споживач замість побутового... Реформа енергетичних субсидій вимагає супутніх заходів в інших галузях. Зокрема, підвищення адресності субсидій є головним завданням для тієї національної економіки, яка орієнтує свій розвиток на планування та інвестиції.

Порядок цифр субсидування газововго сектору вражає: втрати від "дешевого" газу для населення більші, ніж дефіцит Нафтогазу. За період 2005-2015 рр ці витрати сумарно склали майже 60 млрд доларів США (Витрати бюджету на субсидії та компенсації – 20 млрд дол., Додаткові втрати бюджету (не отримана рента) – майже 5 млрд дол., Додаткові втрати Нафтогазу (вартість кредитів) – майже 5 млрд дол. Втрати українських видобувних компаній – майже 29 млрд дол).

Рекапіталазація НАК Нафтогазу за період з 2012 по 2015 роки склала понад 140 млрд грн, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на покриття заборгованості з різниці тарифів на комунальні послуги та їх фактичної вартості, а також компенсація НАК "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації для виробництва тепла для населення за вказаний період становила майже 37 млрд грн, цільові програми для підтримки малозабезпечених верств населення на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу та оплату комунальних послуг за 2012-2015 рр становили 37 млрд грн, а протягом 2016 року – вже аж 36 млрд грн. шахтарі у цей період (до 2015, коли переважна більшість шахт була загарбана країною-агресором) отримували щорічно близько 10 млрд грн, середня щорічна величина перехресних субсидій в електроенергетичному секторі становить на сьогодні 40 млрд грн - і на цьому фоні лунають голосні заяви про "дорогу" електроенергію ВДЕ, сумарна державна підтримка якої (левова частка - це зелені тарифи, а також податкові пільги, та з минулого року - програма з енергоефективності) становить в середньому 5-6 млрд грн на рік.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ СУБСИДІЙ В УКРАЇНІ

 

Джерело: звіт ОЕСР

Наведені дані наочно показують хибність поширеного уявлення про "дешеву" традиційну енергію в порівнянні з "дорогою" енергією з ВДЕ, - газовий, вугільний сектор "з'їдають" різного роду субсидій стільки, що вироблена з цих видів палива електроенергія, хоч продається за "дешевими тарифами", але сумарно обходиться для споживачів електроенергії набагато дорожче через непряме бюджетне та позабюджетне фінансування, що повністю покладається в кінцевому підсумку тих же споживачів, тільки у якості, наприклад, платників податків.

Загалом сумарна величина всіх енергетичних субсидій в Україні, спрямованих на підтримку як виробництва, так і споживання викопних видів палива перевищувала 200 млрд грн. у 2014 році і 150 млрд грн у 2015 році. (Для порівняння – згідно із оприлюдненими звітами НКРЕКП загальна вартість відпущеної всіма виробниками електроенергії у 2014 році становила 103 млрд грн, у 2015 році – 119 млрд грн). Загалом традиційна "дешева" енергетика буквально висмоктує у знесиленого українського суспільства грошові ресурси, і як це роблять деякі біологічні паразити – впорскує отруту – відходи, бруд сморід, радіоактивність... На подолання останнього фактору – радіоактивного забруднення – крім зазначених на початку статті бюджетних асигнувань, Уряд вимушений вдаватися до фінансової допомоги Заходу (яка в більшості випадків надається на поворотній основі). Наприклад, нещодавно Український уряд і Європейський банк реконструкції і розвитку підписали Меморандум про виділення 40 млн євро додатково на будівництво сховища СВЯП-2 для відпрацьованого ядерного палива, яке зберігаються на ЧАЕС.

Проте це не єдине сховище, необхідне Україні у зв'язку з експлуатацією АЕС. Нагадаємо, на цей час відпрацьовані ядерне паливо (ВЯП) Україна згідно з контрактом з РФ відвозить на платне зберігання до Росії (і щороку платить за це $200 млн), хоча світова практика поводження з ВЯП інша – ВЯП це товар, за який не платять, а отримують гроші, оскільки він піддається переробці, в результаті якої з'являється ядерне паливо, придатне для повторного використання, зазначимо, як у електроенергетичних технологіях так і у військовій сфері. РФ так і вчиняє - переробляє наше ВЯП і нам же продає. За що ж РФ отримує (а не сплачує) кошти за українське ВЯП? Ніби то за зберігання... Але – і знову УВАГА! - згідно з контрактом, з 2018 року всі відходи українського походження, які накопичилися в РФ за весь період дії контракту, повертаються на Україну, сховище для них має спорудити українська сторона за власний кошт... Його будівництво ще й не починалося, немає оцінки вартості будівництва, все це Уряд спокійно залишає на потім, очевидно тверезо оцінюючи свої шанси керувати в 2018 році як нульові.... І ПРИ ЦЬОМУ - міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик визначає пріоритетом нарощування експорту електроенергії з України і пропонує добудувати два енергоблоки на Хмельницькій АЕС.

Отакі будні українських атомників: за інформацією Голови НАЕК "Енергоатом" Ю. Недашковського вже підготовлено і погоджено з усіма зацікавленими відомствами техніко-концептуальне рішення завершення будівництва Х3/Х4 із застосуванням реакторних установок Skoda на суму близько 4 млрд євро, хоча наприкінці січня 2016 року тодішнє керівництво Міненерговугілля направляло НАЕК "Енергоатом" і НЕК "Укренерго" лист про необхідність додаткового вивчення доцільності завершення будівництва третього і четвертого енергоблоків ХАЕС на наявних конструкціях. Згідно з документом, у рамках підготовки оновленого техніко-економічного обґрунтування спорудження третього і четвертого блоків ХАЕС необхідно провести додаткову незалежну експертизу за розрахунками міцності наявних конструкцій, їхньої відповідності вимогам безпеки експлуатації ядерних установок. У Міненерговугілля також вважали за необхідне додатково проаналізувати ризик залучення до будівництва блоків чеської Skoda JS a.s., оскільки власником цієї компанії є російська компанія ВАТ "Об'єднані машинобудівні заводи".

Наведені вище приклади - лише частина супутніх нетарифних витрат, які сплачує суспільство (або не сплачує, а відкладає на потім, коли необхідні зусилля будуть важчими і дорожчими) за "дешеву" електроенергію з вугілля, газу та урану.

І це характерно не лише для України, але і для світової сучасної енергетики в цілому. Одна з останніх доповідей Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики IRENA "Реальна вартість викопних видів палива: економія на забрудненні навколишнього середовища та зміні клімату" дає оцінку "невидимим" (тим що не враховуються в тарифі) витратам соціального, економічного та екологічного характеру, що супроводжують використання викопних видів палива. Директор Центру з інновацій та технологій IRENA Дольф Гілен говорить про те, що ВДЕ подекуди вже і сьогодні конкурують на рівних з традиційними джерелами енергії, а якщо враховувати суспільні "нетарифні" витрати, пов'язані з використанням того чи іншого виду палива, то перевага ВДЕ стає більш ніж очевидною, тобто, для розуміння справжньої вартості кожного виду енергії і прийняття виважених рішень щодо інвестування стратегічних напрямків розвитку певних видів генерації, зовнішні витрати, пов'язані з використанням викопного палива, мають враховуватися разом з ціною на енергоносії. У доповіді також наголошується, що подвоєння частки поновлюваних джерел енергії у світовому енергетичному балансі до 2030 року дасть щорічні заощадження до $ 4200 млрд - в 15 разів більше, ніж витрати на запобігання забрудненню повітря та згубних наслідків змін клімату з одночасним скороченням використання вугілля, нафти і природного газу на 36%, 20% і 15% відповідно. Найбільше сприятиме уникненню забруднення повітря економія і скорочення використання вугілля. Також подвоєння частки поновлюваних джерел енергії у світовому енергетичному балансі призведе до зменшення кількості шкідливих викидів аміаку, летючих органічних сполук та діоксиду сірки на 82%, 33%, 27% і 12% відповідно і до суттєвої економії за рахунок скорочення витрат, пов'язаних зі здоров'ям та лікуванням.

"На сьогоднішній день, чотири долари витрачаються на субсидування споживання викопних видів палива на кожен долар, витрачений на субсидування поновлюваних джерел енергії. При цінах на нафту, газ і вугілля в даний час на рекордно низькому рівні, то тепер простіше, ніж коли-небудь, виправити цю проблему. Цей новий підхід допомагає висвітлити реальну вартість енергії, і при цьому, заохочувати стимулюючою політикою розвиток ВДЕ" - зазначає Дольф Гілен.

Таким чином ефективність і реальна вартість для суспільства певної технології може бути завуальована, і чим більші масштаби її застосування, тим менш прозорими і видимими є всі затрати на її підтримання. В малих масштабах, наприклад, домогосподарства, ферми, селища приховати чи "не помітити" або "відкласти на потім" (як це часто відбувається в масштабах держави) якісь необхідні витрати або шкідливі впливи майже неможливо. Тому, саме використання технологій ВДЕ у домогосподарствах є лакмусовим папірцем їх життєздатності. Прикладів успішного застосування вже сьогодні сотні і їх кількість стрімко зростає:

Житель Києва майже рік не платить за електроенергію

І навіть заробляє на ній - продає державі. Чоловік встановив сонячні батареї. Правда, ця незалежність обійшлася йому в копійчину - більше десяти тисяч доларів. Чи варто вона того, - порахували журналісти.

Згідно постанови НКРЕ №508 "зелений" тариф на електричну енергію, яку виробляють приватні сонячні електростанціі виріс до 5.551 грн/кВт*год.
Це означає, що 30-ти кіловатна станція може "заробити" Вам 6000 USD в рік (це без врахування власних потреб по сальдо).

Купуючи, наприклад, авто ми без сумнівів тратимо 10000 у.о. навіть не задумуючись якось у подальшому відшкодувати витрачені кошти (більше того, розуміючи потребу у майбутніх щорічних вкладеннях на обслуговування і ремонт), просто задля незалежності від громадського транспорту. ВДЕ ж, крім того, що дає енергетичну незалежність, також є проектом, що окупається. То чому жаліємося що ВДЕ ніби то дорожче традиційних кіловат-годин? Ці технології дешевші, і набагато - якщо рахувати всі реальні як тарифні, так і позатарифні витрати, пов'язані з постійним користуванням традиційними вуглецевими та атомними кіловат-годинами.

Зважаючи ж на практичну відсутність паливної складової у собівартості електроенергії з ВДЕ та незначну еластичність попиту на електричну енергію, сміливо можна стверджувати про наявність стабільного напрямку вкладення/збереження капіталу, як альтернативі банківському депозиту, інвестицій у нерухомість або золото.

Зараз ви читаєте новину «Традиційна енергетика: дешево та сердито». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 16981
Голосування Чи подорожчають продукти через відміну державного регулювання цін?
  • Так, виробники і магазини скористаються цим
  • Так, але подорожчають тільки найпопулярніші товари
  • Ні, будуть лише сезонні коливання цін
  • Деякі товари подешевшають
  • Державне регулювання - це радянський пережиток. Його треба відмінити
Переглянути
Погода