Багато роботодавців вважають, що люди старші 45 років - це старі баби і діди

У людях 45+ є необхідність. Молоді на усіх не вистачає. На посади продавців-консультанів, операторів контакт-центрів починають брати старших людей, бо 20-річних немає. Народжуваність в нашій країні падала до 2001 року. На початку 90-х було десь 650 тисяч новонароджених на рік і 350 тисяч у 2001-му. Кількість вакансій для молоді зростає, а кількість самої молоді - ні. Тому якщо роботодавець зосереджений лише на молодих фахівцях, йому доводиться "штовхатися ліктями", підвищувати заробітну плату, терпіти плинність кадрів. Тоді роботодавець звертається до людей, хто 40+ і бачить, що вони більш стабільні, немає у них лікарняних по дітях. Але це дуже повільна тенденція. І не треба це робити силою, бо почнуться ухиляння.

Люди, для яких ввели квоти, можуть почати ними зловживати. Колись таких працівників називали "підсніжники": людина кладе трудову книжку і з'являється на підприємстві, коли треба оновити картку на зарплату або написати заяву на відпустку. Було б краще стимулювати роботодавців. Якщо працевлаштовуєш людей віком від 45 років, то половину суми податків отримуєш собі на рахунок. Щоб роботодавці мали на увазі: є альтернатива у виборі людини 30 років чи 45. Якщо взяти 45-річну, то отримаєш додаткову вигоду.

5-10 років тому ситуація була дещо іншою. На пенсію можна було раніше вийти, багато людей цим скористалися. Було рівномірне ставлення роботодавців до молоді та старших фахівців. Зараз ринок праці трохи диференційований. Він став більш швидким, гнучким. У нас чомусь багато роботодавців вважають, що люди старші 45 років - це старі баби і діди. Якщо на співбесіді присутні рекрутер із керівником підприємства чи підрозділу, то зрілого фахівця беруть. А якщо, наприклад, 23-річний рекрутер запрошує на співбесіду 50-річну кандидатку чи кандидата, то вони навіть спільної мови можуть не знайти. Є такий "ефект Гало" - людина поблажлива до тих, хто схожий на неї. І якщо, наприклад, рекрутер із айфоном, а людина прийшла на співбесіду з нокією, то молодий скаже: "Та нащо воно нам. Відкидаємо". Хоча ця людина може бути хорошим фахівцем.

Найбільше роботи для зрілих фахівців на виробництві. Там такий дефіцит кадрів, що роботодавці ладні брати кого завгодно. Складніше в ІТ-галузі, бо туди важче перепрофілюватися. Вони ладні брати і зрілих фахівців, бо там дефіцит загалом існує. Але якщо людина не має потрібного досвіду і навичок, то, наприклад, зрілому фахівцеві треба буде довше перекваліфіковуватися.

Від того, що не можуть знайти працівників, страждають усі. 94% роботодавців України мають проблеми з пошуком фахівців. Розповідали, що не вистачає і працівників офісів, і айтішників, і манікюрниць, і майстрів СТО. Адекватного кандидата знайти складно усюди.

Так. А чому скоротився? Бо кандидатів стало менше. Кількість вакансій постійно зростає. За останні два роки їх стало втричі більше, а людей на півтора мільйони менше. І це лише через переважання смертності над народжуваністю. Тобто на людину приходиться вп'ятеро більше вакансій. Більшість людей зараз працевлаштовані: у кризу якоїсь роботи нахапалися і тепер шукають щось краще. От має людина зараз заробітну плату 5 тисяч гривень, а на сайтах пошуку роботи бачить вищі зарплати, але й інші вимоги. І думає: "А якщо я не пройду, а їхати далеко". Якби зарплата була 9-10 тисяч, то це ще б мало сенс. А якщо плюс мінус те ж саме, то для чого це робити. І роботодавець не хоче вкладати подвійний ризик і робити велику фінансову пропозицію на випробувальний термін. Якщо людина не пройде, то навіщо їй 10 тисяч платити? Тому є люди, які шукають роботу роками. І є роботодавці, які по півроку вивішують вакансії.