В Україні вже більше семи років заборонений гральний бізнес. Відповідний закон ухвалили депутати Верховної Ради ще у травні 2009 року. Документ передбачав повне припинення ведення грального бізнесу і забороняв азартні ігри. Щоправда,вже у 2012 році законодавці зробили виняток для лотерей, зобов'язавши Міністерство фінансів України розробити і затвердити нові ліцензійні умови і таким чином впорядкувати діяльність лотерейних компаній. Однак, з невідомих причин цього зроблено не було. Як наслідок – правова невизначеність дозволила працювати нелегальним гральним закладам під виглядом "державних лотерей", що абсолютно суперечило тим завданням, які мав вирішити закон про заборону грального бізнесу.
Тінізація ринку азартних ігор і фактична відсутність прозорого контролю з боку органів влади за цією сферою призвели не тільки до негативних соціальних наслідків, але й серйозно вдарили по дохідній частині державної казни. За різними підрахунками, кожного року держбюджет втрачає від 2 до 7 млрд. гривень потенційних сплачених податків через відсутність чітких правил функціонування грального бізнесу.
Про те, наскільки виправданою була законодавча заборона грального бізнесу в Україні, до яких результатів це привело і що буде із ринком азартних ігор у майбутньому своїми думками поділився народний депутат України, голова парламентського комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Артур Палатний.
Пане Артуре, наскільки відомо, у свій час Ви особисто мали відношення до грального бізнесу, тому можете дати оцінку забороні цього виду діяльності не тільки як парламентар, але й як колишній бізнесмен… Що скажете, чи доцільно було йти на такий радикальний крок і хто, в першу чергу, в цьому був зацікавлений?
На момент голосування у сесійній залі за Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" у 2009 році я ще не займався політичною діяльністю, а працював у сфері бізнесу. В тому числі й грального, але це було набагато раніше.
Що ж стосується заборони азартних ігор, то тотальна заборона досить розвинутого на той час ринку була спричинена двома проблемами: по-перше, різким зростанням нелегальних суб'єктів та об'єктів грального бізнесу та ускладненням криміногенної ситуації у країні загалом, по-друге, соціальна складова – гральні автомати стали доступними по всій країні для усіх охочих, в тому числі для неповнолітніх дітей, що суттєво збільшило відсоток людей, залежних від азартних ігор. Крім цього, нагадаю, у 2008-2009 роках був період економічної кризи, девальвації національної валюти і багато хто віддавав останні гроші в гральних залах з надією на легкий заробіток.
У 2009 році сповідувалася ідея повної заборони грального бізнесу і на цій хвилі народні депутати проголосували за відповідний закон. Хоча ще тоді я вважав такий шлях не зовсім правильним, оскільки був прихильником існування легального грального бізнесу у нашій країні, але з більш жорсткішим регулюванням і контролем з боку держави. Час показав, що завдання, які мав вирішити закон про заборону ринку азартних ігор, не були досягнуті.
До яких наслідків привела така заборона?
Головний наслідок – гральний бізнес продовжує існувати, але вже повністю "в тіні", без особливого державного контролю, при цьому залишається доступним для широких верств населення. Через це держава втратила серйозні суми податкових надходжень, які б могли наповнювати бюджет країни і спрямовуватися на різні інфраструктурні, спортивні, чи навіть просвітницькі проекти.
Я дивився нещодавні підрахунки Мінфіну щодо обсягу податків, які б могли сплачувати до бюджету юридичні та фізичні особи – організатори грального бізнесу. Так от, легалізація ринку азартних ігор принесе приблизно 4-5 мільярдів гривень щорічно. І це тільки на початковому етапі. Мається на увазі висока плата за надання ліцензій як умова легального входу на ринок, податки з доходів гральних закладів, ПДВ на супутні послуги. А тепер порахуйте, скільки коштів втратила держава протягом семи років заборони грального бізнесу. Плюс не забуваймо про десятки тисяч офіційних робочих місць, які можна створити за допомогою легалізації казино, ігрових салонів, лотерей.
Тут хочу звернути увагу на те, що коли у 2009 році ухвалювався профільний закон, то задумка була зробити паузу і дати можливість виконавчим органам влади якісно врегулювати цю сферу діяльності і розробити досконале законодавство для більш ефективного функціонування грального бізнесу у спеціально відведених гральних зонах. На це Кабміну відводилося 90 днів, але пройшло вже 7 років і нічого зроблено не було.
На сьогоднішній день маємо невтішний результат – гральний бізнес існує нелегально, не платить податки, а крім того ще виступає додатковим джерелом корупції та організованого криміналітету.
Куди в такому разі дивляться правоохоронні органи? З одного боку Міністр МВС Арсен Аваков вже неодноразово нарікав, що це "боротьба з вітряками", з іншого – може поліція просто "кришує" підпільні гральні заклади, як говорять у народі?
Мені особисто невідомо про конкретні факти кришування незаконного грального бізнесу з боку правоохоронців, хоча я підозрюю, що така проблема існує. Чинний закон передбачає жорсткі фінансові санкції за порушення заборони щодо азартних ігор у вигляді штрафу у розмірі 8 тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання та отриманого прибутку. Для цього потрібні не тільки кваліфіковані дії правоохоронців, але й рішення суду. Якщо ми подивимося скільки було перераховано за весь період до Держбюджету в якості штрафів, то зрозуміємо, що цей механізм не працює.
В той же час, більш перспективним питанням є все-таки законодавче врегулювання ринку азартних ігор і зняття заборони на ведення цього виду бізнесу.
Артуре Леонідовичу, розкажіть, яка зараз ситуація у Верховній Раді України із питанням легалізації грального бізнесу? Які законодавчі ініціативи обговорюються і хто лобіює ухвалення такого законопроекту, а хто наполягає на збереженні статус-кво?
Протягом двох каденцій роботи у Верховній Раді я бачив більше десяти законопроектів, які різною мірою регулювали ринок азартних ігор, лотерей і казино. Деякі з них були відкликані, деякі зняті через наявну корупційну або лобістську складову, деякі проекти законів пройшли етап реєстрації, але так і не були розглянуті у сесійній залі. Чому? В першу чергу тому, що кожен із законопроектів відображав інтерес або бачення його авторів і не враховував позиції різних сторін.
На моє переконання, слід зібрати робочу групу у складі народних депутатів, урядовців, громадськості та представників грального бізнесу і спільно розробити консолідований законопроект, який би зібрав усі пропозиції і дав можливість виробити якісний законодавчий продукт і в подальшому ухвалити його в парламенті. Закон повинен бути таким, щоб оператори грального бізнесу могли заробляти, офіційно працевлаштовувати та утримувати робочий колектив і приносити гроші в державну казну.
На Вашу думку, які основні положення повинні бути відображені у консолідованому проекті закону?
Якщо ми звернемося до міжнародного досвіду, то у світі існує три моделі державного регулювання азартних ігор: повна заборона грального бізнесу, часткове узаконення лише деяких видів азартних ігор і зосередження грального бізнесу у спеціальних ігрових зонах, повна легалізація грального бізнесу з одночасним жорстким контролем держави. Особисто я схиляюся до третього варіанту, хоча ідея зі створення спеціальних територій для грального бізнесу наразі також активно обговорюється.
Також у Європі використовуються різні способи обмеження грального бізнесу. Наприклад, у Португалії всі гральні зони розташовані на певній відстані від густонаселених районів. У свою чергу у Франції казино можуть відкриватися лише у слаборозвинутих чи малонаселених пунктах, щоб таким чином стимулювати залучення інвестицій та розвивати інфраструктуру регіону. У деяких країнах заборонено рекламувати азартні ігри, як наприклад у Польщі. Такий досвід також потрібно враховувати.
Законопроектом слід передбачити створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади чи пряме підпорядкування Міністерству фінансів усіх організаторів азартних ігор для того, щоб належним чином проводити ліцензування, вести відповідні реєстри, встановлювати вимоги щодо сертифікації грального обладнання і програмного забезпечення. А головне – здійснювати контролюючі функції та жорстке регулювання щодо сплати податків.
Ще один серйозний момент – доступність грального бізнесу. За статистикою, станом на 2009 рік основними клієнтами гральних закладів (близько 75%) була молодь, студенти, навіть неповнолітні українці. Зрозуміло, що доступ до гральних автоматів потрібно обмежувати для широких верств населення. Можна це зробити за аналогом деяких європейських країн – відкривати казино і гральні заклади тільки в дорогих готелях, аеропортах, спеціальних точках. Ну і вхід в такі заклади тільки за паспортом для ідентифікації особи.
На завершення нашої розмови, оцініть подальші перспективи легалізації грального бізнесу в Україні.
Впевнений в тому, що рано чи пізно ми прийдемо до легалізації азартних ігор і вдосконалимо відповідне законодавство. Думаю, що це відбудеться досить скоро.
Наразі є два шляхи розвитку подій.
Перший – спільно з усіма учасниками ринку буде розроблений та ухвалений компромісний варіант закону, який задовольнить усі сторони. Для початку потрібно проголосувати за такий документ у першому читанні, а далі вносити правки і вдосконалювати окремі аспекти.
Інший сценарій – розробка трьох незалежних один від одного проектів законів, які окремо регулюватимуть діяльність казино і гральний бізнес, букмекерську діяльність і лотереї. Дехто вважає, що так буде більше шансів їх ухвалити.
В будь-якому разі повторюся – легалізація грального бізнесу є серйозним джерелом доходів для держави. Це нові робочі місця і цивілізовані правила гри. Якщо ми будемо продовжувати замовчувати проблему тіньового режиму функціонування ринку азартних ігор, це не означає, що проблема вирішиться сама собою. Легальний, але жорстко контрольований державою, гральний бізнес принесе в бюджет мільярди гривень податків.
Нові ліцензійні умови, розроблені Міністерством фінансів України, передбачають внесення операторами ринку плати за право вести діяльність по організації лотерей. Фіксована частина плати за ліцензію – 168 млн. 400 тис. гривень (100 тис. мінімальних прожиткових мінімумів). Також щорічні фіксовані платежі будуть стягуватися з пунктів розповсюдження лотерей. Таким чином, тільки з однієї компанії держава зможе отримати більше 200 млн. гривень фіксованих податків.
За підрахунками, у 2014 році загальний оборот ринку лотерей доходив до 12,4 млрд. грн. При цьому податків до бюджету з цієї суми було сплачено менше 3% – 318 млн. грн. Реальний обсяг грального ринку Мінфін оцінює в 40 млрд. гривень.
2 
8642
Коментарі