Починаючи з часів Революції гідності, Україна стала отримувати численну матеріальну допомогу від західних партнерів у контексті реалізації глобальних державних проектів, що мають на меті змінити країну, відповідно і життя українців на краще. Але, як завжди виникає велика кількість питань, щодо того, як саме ці гроші використовуються, чи йдуть вони виключно туди, для чого їх давали. Сьогодні мова піде про те, як саме Національний інститут раку впроваджував один із найголовніших аспектів медичної реформи – E-Health (Інформатизацію лікарняних закладів) та Cancer register (інформаційної складової інформатизації, яка направлена на онкологічні медзаклади.
Перед тим, як поглиблюватися у проблему, хотілось би розказати про значимість Інституту раку та в принципі установ, що мають завдання вивчати та лікувати найпроблемніші хвороби. Як відомо, онкологічні захворювання посідають друге, після серцево-судинних, місце у сумній статистиці смертності в нашій державі і щороку забирають життя десятків тисяч українців. Оскільки лікування раку є справою недешевою, держава намагається по мірі можливостей підтримувати провідні установи галузі, зміцнюючи їх спроможність надавати українським пацієнтам якісні послуги у боротьбі з небезпечним недугом. Саме до таких установ належить Національний інститут раку України.
Зважаючи на важливість установи та на потік даних, що постійно відбувається в ній, впровадження інформатизації є достатньо важливим аспектом, адже це дійсно покращить якість управління всіма медичними процесами, а в першу чергу лікування та діагностику хворих, тому що вся робота автоматизується, паперових форм, карток та інших бюрократичних проявів стане менше та всі зможуть більшу частину свого часу приділяти безпосередньо лікуванню та розвитку Інституту.
Також, достатньо важливим моментом є те, що при впровадженні МІС, робота медзакладу стає абсолютно прозорою, кожен хто має відношення до перевірок зможе подивитися продуктивність роботи лікарів, доцільність витрачання коштів, тощо.
Відповідно до великої кількості потреб медичної установи та в рамках програми "Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей", що спільно ініціювали МОЗ та ряд міжнародних організацій у 2015 році, Національний інститут раку виступив з ініціативою перед Урядом про фінансування декількох проектів, серед яких ключовим був проект інформатизації Інституту раку та створення Кансер-регістра онкологічних хворих. Оціночна вартість запропонованого проекту склала 29,6 млн грн, але 2 роки поспіль ці гроші знаходилися у Кабміні і тільки у 2017 році Інститут раку отримав дозвіл на проведення торгів.
На початку 2017 року, як тільки інформація, що забезпечувала фінансування проекту інформатизації Інституту підтвердилася, робоча група фахівців медзакладу створила внутрішній документ, в якому були задокументовані медико-технічні вимоги для впровадження проекту.
В червні 2017 року, на основі опублікованого внутрішнього документу з вимогами, оголошується тендер на суму 24 млн грн та чомусь одразу його самостійно закривають за порушенням процедури.
Згодом, у грудні 2017 року, без посилань на внутрішній документ, відбувається ряд не зрозумілих подій. Абсолютно безпідставно проходят допорогові (без тендерної прозорої процедури) закупівлі щодо інформатизації. З'являється ряд компаній, що якимось чином укладають більше десятка угод, гарантуючих часткову інформатизацію Інституту.
Уклали усього 13 договорів. З них 7 — з компанією "Деснет" на загальну суму у 3,4 млн гривень, 3 угоди — з компанією "Диз Мер", на загальну суму у 3,5 млн грн та ФОП Пасічник Є.А. ще на 3 мільйони. З 13 укладених договорів 5 було на суму 199,990 тисяч гривень (необхідний поріг для проведення тендеру становить 200 тисяч). Усі вони були закупками в одного постачальника — компанії "Деснет". Ще 3,5 млн гривень освоїти в Інституті не встигли і повернули до держбюджету.
Тим не менш, абсолютно ніякої інформатизації в Інституті раку не відбувається. Не треба бути великим експертом, щоб побачити у такому розподілі коштів не фаховий підхід до важливих для держави речей!
Після того, як схема неефективного використання міжнародних грошей стала всім причетним до медичної сфери людям зрозумілою, виріс певний резонанс та якісь структурні підприємства МОЗ України, заради того, щоб загасити це полум'я, знову почали ініціювати торги. Ініціатором тендеру стало Державне підприємство "Державний будівельний центр охорони здоров'я". Виникає питання, чому нікому не відома структура, яка не має завдань та, головне, повноважень, стає ініціатором тендеру на 15 млн грн? Хто стоїть за цими діями?
Доречі, цей тендер теж скасували за декілька днів до проведення торгів, але відновили за міжнародною процедурою. Виникає питання, чому такі важливі торги проводяться наприкінці фінансового року, коли вірогідність виконання всіх зобов'язань за договором в край низька в такі короткі сроки. Чи не подібне ми бачили наприкінці 2017-го року?
В ході розмови директора Національного інституту раку Олени Колісник із журналістами, вона стверджувала, що з нею ніхто не погоджував ніякі тендери, але тим не менш вони ініціювалися державними компаніями.
Це питання вимагає негайного розгляду, адже один із найважливіших медичних центрів може стати жертвою корупційних схем і не отримати нічого, з того, що їм гарантували міжнародні організації.
Підбиваючи підсумки, хотілось би сказати, що занадто багато за останні роки народ України віддав сил та, навіть, власної крові заради того, щоб викорінити поняття корупції, але, як ми бачимо, ще дуже і дуже багато роботи та подібні випадки не можна залишати безкарними, якщо ми хочемо збудувати дійсно сильну та правову країну, і не впасти в очах наших міжнародних партнерів.
Тож, хто заробляє на Інституті раку?
3 
8642
Коментарі