Цьогоріч показники експорту українського брухту, скоріш за все, досягнуть психологічної позначки у розмірі 400 тис. т. У будь-якому випадку минулорічний рекорд із вивезення стратегічної сировини з теренів України буде оновлено, причому із прибавкою десь на 50%. На тлі такого вибухового зростання галузі держава виглядає мовчазним статистом, якому кидають недоїдки з панського столу. Інакше важко пояснити, як компаніям-експортерам металобрухту вдається майже без працюючого персоналу генерувати високомаржинальні прибутки та ще й бути поза увагою державних органів.
За даними звітності, розміщеній у базі данних Opendatabot, станом на 2024 рік, коли вперше у повоєнні часи був зафіксований рекордний експорт металобрухту з України в обсязі 272 тис. т, у цій галузі працювали 11 компаній із загальним штатом працівників усього 116 людей. Більшість з цих структур є яскравим прикладом підприємницької кмітливості, адже, маючи від 3 до 10 працівників, вони згенерувати майже 70% від усього експорту у фізичних обсягах. Унікальним є випадок, коли одна ТОВка із 1 працівником у штаті змогла зібрати, підготувати, покласти у транспортний засіб та експортувати більш ніж 3 тис. т металобрухту.
Проте на цьому казка про "українське металобрухтне диво" закінчується. 8 компаній-експортерів, штат працівників яких не перевищує 10 людей, займаючи майже 70% ринку експорту металобрухту у фізичних обсягах, у грошовому вимірі отримали лише 22% від загального доходу галузі експорту. При подальшому аналізі роботи галузі фіксуємо зростання кількості парадоксів.
Експортери брухту стверджують, що державі Україна вигідно продавати стратегічну сировини закордон, адже різниця у цінах між українським споживачами та європейськими становить 150 євро на тонні. Тобто, експорт у 2024 році 272 тис. т брухту мав принести експортерам додатковий прибуток у розмірі 40,6 млн. євро, що відповідно надало б державі податку на прибуток (18%) у розмірі 7,3 млн. євро чи відповідно 366 млн. грн. тільки по цьому податку додатково у порівнянні з продажам на ринку України. А валютна виручка мала б бути на рівні по 350 євро/т, тобто щонайменше 94,8 млн. євро для всій галузі.
Водночас, інформація у відкритих джерелах, зокрема Opendatabot, засвідчує, що фактична картина інша. 10 найбільших компаній-експортерів брухту задекларували у 2024 році при загальному рекордному експорті 271 тис. т усього-на-всього 56 млн. грн. прибутку, сплативши державі 4,6 млн грн податків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Елемент декору замість старої залізяки: на що переплавляють брухт
Крім того, фактичний рівень валютної виручки експортерів брухту не відповідає їх заявам. За їх даними, вартість експорту 271 тис тон сировини оцінюється у 94,8 млн. євро. Водночас, згідно митної статистики, вартість по деклараціям цих же експортерів склала 3,218 млрд. грн. або 64,4 млн. євро. Тобто, на третину менше, аніж було заявлено.
Причина цих парадоксів проста: середня ціна експорту у 2024 році становила по контрактам експортерів 271 євро/т замість означених самими експортерами 350 євро/т! Але це не вся "мінімізація" оподаткування: майже усі 116 працівників галузі отримують мінімальну зарплатню. Отже, така високомаржинальна та важлива для України галузь експорту брухту за підсумками рекордного 2024 року сплатила до держбюджету у середньому 104 грн. з кожної тони брухту.
А якщо додати до цього непрямі втрати України від обходу сплати експортного мита у розмірі 180 євро/т при реекспорті українського брухту до Євросоюзу, то бажання української влади тимчасово перенаправити потік сировини на переробку в середині країни виглядає цілком логічним та слушним.




















Коментарі