Експерти вже протягом тривалого часу прогнозують другу хвилю світової економічної кризи та її можливі наслідків для України. Останнім часом ці прогнози звелися не до питання ймовірності самої кризи, а до питання часу її приходу, глибини та наслідків для української економіки.
Ерік Найман, 41 рік, керуючий партнер інвестиційного бутика Capital Times, автор книги "Мала Енциклопедія Трейдера".
Чому зараз так жваво обговорюють можливість другої хвилі економічної кризи?
- Зараз говорять про другу хвилю, бо ніхто не усунув причини першої. Для того, щоб зрозуміти те, що зараз відбувається з глобальною економікою, потрібно думати значно ширше. В природі капіталізму є просте бажання, яке розділяють всі підприємці: заробляти якомога більше, а витрачати якомога менше. Так як головною в витратах є вартість праці, просто кажучи, зарплати працівників, то зараз в першооснові ринкового капіталізму, в якій ми пірнули з головою в 1991 році, є заниження доходів населення відносно загального економічного ландшафту. Тобто доходи та зарплати зростають повільніше, ніж зростають ціни.
Коли ми кажемо ціни, то уявляємо не продукти харчування, які утримуються різними методами, а ціни на товари, що не регулюються - автомобілі, нерухомість, побутова техніка, хоча з нею легше, бо більше виробників. Але основною суперечності є малі доходи населення та високі ціни на нерухомість. Це дві хвилі, які в певний момент зіштовхнулись й виявилось, що доходів не вистачає на споживання. Тоді світова економіка, в першу чергу фінансовий сектор, банки, знайшли вихід: породили кредитну економіку. Тоді умовно було сказано: добре, у вас є лише 80% грошей на товар, то ми вам дамо 20%, а ви потім розрахуєтесь й будете добре жити. Але давати в борг можна до якоїсь межі.
Це й стало причиною кризи?
- Так. Звідси й виникла перша хвиля кризи. Банки - це машина, яка побудована на видачу кредитів. Американські банки першими довго не думали й почали роздавати кредити наліво й направо. Українські банки встигли лише до цього долучитись в 2005-2008 роках. Але зачепили так, що до цього часу ще продовжують відчувати наслідки. Європейські банки в меншій мірі, бо у них жорсткіші стандарти діяльності та менший розрив між доходами населення й цінами на нерухомість. Тож американська криза була спровокована всією системою, яка не дає достатню зарплату своїм робітникам. Ця нестача компенсувалась за рахунок кредиту, коли кредит став неможливим, то система немов будинок із карт впала.
Перші ознаки тоді з'явились в серпні 2007 року. Тоді їх вдавалось замазувати. Але рівно через рік система вибухнула. В результаті Федеральна резервна система США, американський аналог нашого Національного банку України, вирішив допомогти американським банкам, щоб не було масового банкрутства й повторення Великої депресії, взяла борги іпотечних позичальників на себе. Тепер вона мала розраховуватись за американців та американських банкірів. Державні борги стали трильйонні, тому в цьому ж році виникло питання про дефолт США, бо держава не може брати борги постійно. Те, що ми бачимо зараз, - наслідок гальмування темпів зростання державних боргів, дефіциту бюджету. Це й породжує другу хвилю. Держава більше не може бути спонсором.
Які уроки винесли з цього?
- Досить простий. У тебе не вистачає грошей, аби купити новий телевізор — не купуй його. Не треба бігти до банку й брати кредит, бо тобі дуже подобається цей телевізор й ти його хочеш купити. Не треба міняти мобільний раз в рік, міняйте раз в три роки, а автомобіль не варто міняти кожні два роки.
3 
8642
Коментарі
1