Для успішності будь-якої країни, економіка якої базується на ринкових принципах життєво важливим є розвиток малого та середнього бізнесу. Як правило у розвинутих країнах саме тут виробляється більша частина продукції та зайнята більша частина працівників. Більш того, за оцінками провідних економістів малий і середній бізнес може стати паличкою-виручалочкою національних економік в умовах світових фінансово-економічних криз. На мою думку, це пов'язано з їх більшою гнучкістю та здатністю швидко пристосовуватися до мінливих вимог ринку.
Якщо пригадати недавню історію, то успішний перехід східноєвропейських країн від соціалістичної системи господарювання до капіталізму був багато в чому обумовлений ставкою на створення потужного сегменту малого і середнього бізнесу. Саме він, в умовах руйнування сталих зв'язків Країн Економічної Взаємодопомоги, утримав їх від колапсу та створив умови для подальшого розвитку.
В Україні все було навпаки – держава нашвидкоруч шукала кошти для задоволення потреб "червоних" директорів, заганяючи країну у піке галопуючої інфляції. Тільки тоді з'явилося розуміння необхідності пошуку іншого шляху. Кроки по розвитку приватного підприємництва у другій половині 90-х і мали свої позитивні наслідки – країна почала виходити із мороку зубожіння і безнадії. Але і по теперішній день малий та середній бізнес в Україні залишається "нелюбимою дитиною" українських керманичів.
З одного боку є розуміння того, що розвиток малого та середнього підприємництва є вкрай важливим для нашої країни. Адже, у цій сфері зайнято близько 7,5 млн. осіб, або 41% занятого населення працездатного віку. А частка малого і середнього підприємництва в загальних обсягах реалізації продукції (послуг) складає - 54%.
З іншого – 152 місце за легкістю ведення бізнесу за підсумками Рейтингу Світового банку Doing Business-2012 року, що свідчить про існування значних перешкод для підприємницької діяльності в Україні. Якщо ми відкриємо газету чи, журнал, включимо радіо або телевізор, поринемо в тенета світового інформаційного павутиння ми зразу почуємо стогін – стогін малого і середнього бізнесу. І він не безпідставний.
Виникає питання - в чому ж причина? Тут можна багато лаяти минулі і прийдешні уряди, чиновництво, корупцію і свавілля наглядових органів тощо. Але на мою думку це все наслідки, першопричина – "совковий" тип мислення, коли будь-яке підприємництво було заборонено, взагалі заборонено "за замовчуванням" було геть усе. Тому і підхід до бізнесу, як до злочинця, який ще не вкрав, але потенційно може.
З іншого боку, влада частково щиро зацікавлена у розвитку підприємництва, адже її більше хвилюють податкові надходження, а вони зменшуються, коли бізнесу не дають працювати. Більш того, досвід показує, що українці є гарними підприємцями - невеликі послаблення, які час від часу мають місце зразу дають суттєвий ефект.
Отже, як зробити так, щоб малий і середній бізнес в Україні процвітав, а підприємницький потенціал українського суспільства використовувався у повному обсязі.
Аналіз ситуації щодо розвитку підприємництва засвідчив, що для створення комфортного бізнес-клімату потрібно забезпечити насамперед: прості процедури започаткування та припинення бізнесу; справедливі конкурентні умови; прозорі і прості правила взаємодії з державою (у сфері ліцензування, дозвільної системи, адміністративних послуг); справедливі правила при здійсненні державою контролюючих функцій; зрозумілу і стабільну податкову та взаємовигідну кредитну політику.
З одного боку, в демократичному суспільстві, до якого ми відносимо і Україну, люди повинні вміти відстоювати свої права – створювати союзи, організації, профспілки, не боятися висловлювати свою думку та вміти донести її до влади, робити так, щоб влада тебе чула.
З іншого – влада повинна дослухатися до громадян. Адже умови і правила гри в країні створює саме вона. Якщо за цими правилами жити неможливо, країна не розвивається, а життя її громадян тільки погіршується, то правила потрібно змінювати.
Чи розуміє це влада? Сподіваюся – так. Чи робить вона щось для покращання ситуації? Звісно. Принаймні, наразі цю діяльність можна хоча б побачити. Особливо ситуація у даній сфері пожвавішала з приходом на пост першого віце-прем'єр-міністра Валерія Хорошковського, у компетенцію якого, зокрема, входять питання дерегуляції та управління регуляторними процесами. Хорошковський, у минулому – успішний підприємець, чудово розуміє важливість зменшення регуляторних механізмів для розвитку економіки.
Візьмемо, наприклад, таке ключове для бізнесу питання, як регулювання підприємницької діяльності. Чинна влада з 2010 року активно заявляє про проведення широкомасштабної дерегуляції середнього і малого бізнесу з метою спрощення відносин підприємців з державою.
Так у Програмі економічних реформ України на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" проголошено курс на створення максимально комфортного середовища для розвитку та підтримки підприємництва. Базовим розділом Програми є розділ "Дерегуляція господарської діяльності й розвиток підприємництва".
Одним з головних кроків влади можна вважати прийняття новаторського Закону "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", який встановлює нові критерії визначення суб'єктів мікро-, малого і середнього підприємництва, що відповідають європейським нормам. У Законі також визначено нові механізми державної підтримки МСП в Україні, в основу яких покладено принципи Акту з питань малого та середнього бізнесу для Європи.
Активізувалася протягом останнього року і робота Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, яка є відповідальною за упровадження чотирьох основних напрямів дерегуляції. Це - удосконалення державної регуляторної політики, спрощення дозвільної та ліцензійної систем, упорядкування питань державного нагляду та контролю у сфері господарської діяльності.
На сьогодні службою за погодженням з першим віце-прем'єром розроблено законопроект, з прийняттям якого буде підвищена якість формування господарської політики на місцевому рівні за рахунок отримання Держпідприємництвом України права експертизи проектів регуляторних актів органів місцевого самоврядування.
З метою спрощення дозвільної системи запроваджено "декларативний принцип" у процедурі видачі документів дозвільного характеру. Суб'єкти господарювання набули право провадити 130 видів діяльності із 227, що вимагають одержання дозволу, на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази його підприємства вимогам законодавства.
У кожному районі та місті обласного значення створено дозвільний центр (всього - 681). Запроваджено принцип "організаційної єдності" щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.
Визначено вичерпний Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та заборонено органам влади вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність одержання яких не передбачена законом, та які не внесені до переліку, затвердженого цим законом.
В сфері ліцензування підприємницької діяльності скорочено на 30% перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік документів, які необхідно подати для отримання ліцензій.
З метою зменшення тиску контролюючих органів Держпідприємництвом України розроблено ряд законопроектів, якими передбачається встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення порядку здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), а також обмеження неправомірного втручання посадових осіб контролюючих органів у діяльність суб'єктів господарювання. Тепер – слово за народними обранцями.
За словами урядовців, заходи з дерегуляції у сфері господарської діяльності, здійснені протягом 2010 – 2012 років, впровадження сучасних інструментів та механізмів державної підтримки малого та середнього підприємництва – повинні позитивним чином вплинути на умови ведення бізнесу в Україні, сприяти збереженню існуючих та збільшенню нових робочих місць, покращенню інвестиційного клімату в країні.
Об'єктивно, одна дерегуляція не здатна виправити ситуацію – це лише елемент загального механізму необхідних перетворень в Україні. Поруч тут стоять питання корупції, ефективності державного управління, політичної та ділової культури чиновництва і багато інших аспектів. Треба чітко розуміти, що прогалини в одній сфері різко знижують, або навіть зводять нанівець всі благі наміри в іншій – неможна ефективно дерегулювати бізнес без ефективної боротьби з корупцією і підвищення політичної культури українського чиновника.
Треба відзначити, що саме так реалізовувалися славнозвісні грузинські та бразильські реформи. Дехто каже, що вони нам не підходять. Але тут треба зауважити, що саме системність, принциповість і наполегливість стали запорукою їх успіху, а не розмір і чисельність населення країни...
5 
8642
Коментарі
2