Живемо без президента

– Наші люди не вміють думати. Я розчарований, – говорить Олексій.

Хотів стати головою об'єднання співвласників багатоквартирних будинків у своєму домі в Полтаві. Організував зустріч із людьми. Прийшли представники й приватної управлінської компанії. Запропонували мешканцям передати дім на баланс.

– Кажуть: "Підписуйте договір з нами. ОСББ – то багато мороки. Як щось неправильно в документах оформите, будуть проблеми із законом", – продовжує Олексій. – Залякали всіх, а себе нахвалили. Мовляв, ми тут вам задешево й ремонти поробимо, і клумбу висадимо, і дитячих майданчиків доставимо. А в перспективі – ще й огорожу навколо та камери відеонагляду на кожному ­поверсі. Люди повелися. Намагався довести, що краще об'єднатися й самим вирішувати проблеми. Ніхто не слухав. Усі зійшлися на договорі. Мають дати письмову згоду, але це вже дрібниці.

Історію розповідаю колишній сусідці Людмилі Іванівні, яку зустрічаю біля магазину. Допомагаю донести пакунки з продуктами.

– Твій друг зовсім не розбитний. До людей треба підхід шукати, – говорить. – Наш нинішній голова до кожного жителя перед зборами приходив. Дарував цукерки, а пенсіонерам ще й крупи. Його й підтримали. Хай кажуть, що то підкуп на виборах, а саме це характеризує людину як гос­подарника. Бо знає, що народ недоїдає, – і діє. Таких люблять і обирають. То тільки Зеленський на харизмі прийшов. Тепер і маємо біду.

– А що не так? – питаю.

– Ти не розумієш? Уже рік живемо без президента

×