– Жінка не хоче моє прізвище дитині давати. Наполягає на своєму, – говорить Олександр.
Місяць тому в сусіда і його цивільної дружини Наталії народився син Володимир. У свідоцтві жінка вказала Олександра батьком. Однак відмовилася й говорити про можливість лишити малому татове прізвище.
– Я дуже хотів цього. Просив її, умовляв. Але Наталія затялася – моє буде і крапка, – продовжує Олександр. – Чотири роки з нею живемо в двокімнатній квартирі її батька. Мою однушку здаємо. Не розписуємося, бо не вважаємо, що для міцних відносин має бути штамп у паспорті. Зараз XXI століття. Кожен живе, як хоче.
За весь час не раз обговорювали момент із народженням дитини. Домовилися: якщо буде дівчинка – дамо прізвище матері, а якщо син – моє. Народився Володя, а жінка слова не дотримала. Розізлився і з'їхав від неї на тиждень. Потім таки не витримав. Повернувся. Кохаю ж. Поговорили спокійно ще раз і я заспокоївся. Виявляється, вона хоче своє прізвище лишити тільки, щоб оформитися як мати-одиначка.
– Навіщо? – питаю.
– Заради субсидії
2 
1
Коментарі
1