Треба вчити мову

– Слепой идиот! Тебе жить надоело? – товстий чоловік років 40 кричить на велосипедиста.

Той в'їхав у багажник його Mazda на донецьких номерах. У машини – невелика вм'ятина, тріснула фара. У велосипеда – погнутий обідок.

Зіткнулися в Оболонському районі Києва. Велосипедист із двома товаришами їхав дорогою. Перемовлялися. Не помітив, як із парковки назад здавав автомобіль. Влетів у нього. Сам упав, подер лікті. Його супутники встигли загальмувати.

– Кто вас, козлов, на дорогу только выпускает? Ты хоть знаешь, во сколько мне ремонт обойдется?! Твой велик столько не стоит, – каже водій. Але близько до трьох молодших чоловіків не підходить. – Телефон свой бегом называй. Уточню, что и почем, – заставлю оплатить.

Велосипедист відводить ровер на тротуар. Перемовляється з товаришами.

– Вибачте. Винен і готовий прямо зараз оплатити завдану шкоду, – говорить. – Ще й тисячу зверху дам. Але якщо висловите свої вимоги українською. Це моя умова. Інакше шуруйте хоч і в суд. Ховатися не буду. Просто мову агресора знаю погано. Як хочете, так і розумійте. Так що?

– Та иди ты на хрен, щенок! Условия он мне будет ставить. Обнаглели "свидомые" уже совсем, – плюється водій.

Велосипедист посміхається. Йде з друзями, не лишаючи контактів. Власник авто мовчки проводжає їх поглядом.

– Твою ж мать! – голосно звертається до жінки в машині. – Надо было учить мову

×