– Може, Михайлович і правий. Ніякого ковіду немає, – каже пів року тому Світлана.
Її 70-річний сусід із села під Полтавою з початку пандемії не дотримувався карантинних вимог. Ходив без маски, не користувався антисептиками, часто запрошував у гості. Щодня купався у ставку.
– У магазин ішов без захисту. Продавщиці спершу лаялися, а потім махнули рукою й відпускали товар, – розповідає Світлана. – Говорила з Михайловичем за інфекцію, а він сміявся: "Зі звичайного грипу роздули проблему вселенського масштабу. Загартовуйся, бігай щоранку й роби зарядку. Й ніякого ковіду не побачиш". І я починаю вірити. Тим паче в селі епідемії немає. Одна жінка тільки має інфекцію. Але де гарантія, що то не ГРВІ коронавірусом обізвали?
За шість місяців у селі перехворіли з десяток людей. Михайлович помер минулого тижня.
– Дід, якого ніхто й ніколи не бачив хворим, згорів за два дні. Добре, що між людьми не шастав. Удома був. Як став задихатися, жінка викликала "швидку". В лікарні помер. Дурні ми, що йому вірили, – каже Світлана. – Хворобу отримав від однокласниці. Всі знали, що вона з ковідом на ізоляції. Обходили хату. А вона подзвонила Михайловичу: "Ходи в гості. Внуки не їдуть, то сама з розуму зійду". Він і поперся. На днях ішла повз двір тої баби, у дворі порається. Кажу: "Нащо таке зробили?"
– А вона що? – запитую.
– Брехня! – кричить. – А коли й було, то що з того? Така, значить, я людина.
1 
1
Коментарі