Гроші на квартиру онукові

– Боялася лікарів до крику. І недаремно. На гарматний постріл до них тепер не підійду, – говорить Ольга.

З місяць тому поранила палець на руці. Він посинів і нарвав. Літній хірург сказав, що потрібно розрізати й почистити від гною.

– Заявив, що в лікарні немає бинтів, знеболювального, зеленки і йоду, – каже Ольга. – Натякнув, що краще не купувати, а дати йому за все 400 гривень. Відмовилася. Дядько почервонів од люті, але стримався. В їхній же аптеці все купила майже втричі дешевше. Коли лягла на хірургічний стіл, палець обмотали пов'язкою. Але замість знеболювального лікар різонув скальпелем. Закричала. Хірург каже "вибачте" – і йде з кабінету. Медсестра перебинтувала. Сказала: "Ось що буває, якщо не платити і злити хірурга". Я написала скаргу в кабінеті головного лікаря. А операцію зробила в приватній клініці. Трохи дорожче, але безпечніше.

Півроку тому мені так само оперували палець на нозі. Хірург теж у віці. Взяв 350 гривень. Прооперував нормально. Але коли за два тижні я прийшов за випискою, його вивели попід руки з кабінету. Перед початком робочого дня напився і не міг приймати пацієнтів. Виписку дала інший лікар.

– Нащо таких тримати, якщо гроші беруть, а роботу не виконують? – запитав тоді.

– Жаліємо. Йому до пенсії – рік. Хай вже спокійно дозбирає грошей онукові на квартиру.

×