Жінки, які воювали на передовій в АТО, страждають на посттравматичні розлади. Їх переносять гірше, ніж побратими-чоловіки.
Про це Gazeta.ua розповідає Оксана Іванців, виконавча продюсерка документального фільму про жінок в АТО "Невидимий батальйон".
"Після повернення з фронту дівчата довго не можуть адаптуватися. Чоловікам для цього суспільство дає ще якийсь час. А від жінки одразу вимагають бути дружиною й матір'ю.
"Я ненавиджу їх за те, що не можу зараз поплакати", - сказала нам під час зйомок Юлія Матвієнко на позивний "Білка". Вона снайперка. На війну прийшла з волонтерства. У певний момент відчула, що на передовій може допомогти більше - прикрити, знешкодити ворога першою, доки він не ударив по нас. Хоче захистити кожного конкретного бійця у своєму підрозділі.
Зачарувала усю нашу знімальну групу - вона щира, природна та відкрита. Було легко працювати, бо не позувала на камеру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Передову залишила на четвертому місяці вагітності - український продюсер розповіла про жінок в АТО
На передовій "Білці" важко. Вона проходила величезні відстані, у дощ, холод сиділа нерухомо годинами в одній позі заради єдиного пострілу. Після кожного виходу у неї тремтять руки й коліна. Аби не піддатися страху під час бою, тихенько співає пісню "Била мене мати".
Журналістка газети "Донеччина" Наталія Зоц поїхала до окупованого Донецька рятувати редакцію. "Вийшла надвір – якась дивна тиша. Собаки не гавкають, коти не нявчать, людей нема. Раптом, як сипонуло – обстріл. Бігти не могла, бо летіло з усіх боків. Поповзла. Сховалася за пам'ятник загиблим журналістам", - розповіла жінка.
2 
25817
Коментарі