Зеленський не каже про війну, бо заслабкий - Пархоменко

5

Зеленський – актор.У бутність фронтменом Студії "Квартал 95" він просто вчив напам'ять тексти і грав роль, яку йому написали. Сам нічого не писав і не придумував. З тих часів нічого не змінилося: Володимир Олександрович читає те, що йому напишуть з тією інтонацією, яку скажуть. Володимир Зеленський досі не зрозумів, що є самостійною персоною, яка має приймати рішення і нести за них відповідальність. Сам нічого не придумує, не вигадує і не пише тому і бачимо в його заявах бажання побачити щось в очах Путіна, вступити в НАТО, припинити війну та весь інший хаос.

З цієї причини щотижня в нього міняється риторика, бо своєї сталої позиції нема.

Офіс президента ігнорує інформацію про загиблих тому що це суперечить основній політиці Андрія Єрмака, ОлегаТатарова, Михайла Подоляка, який є колишнім регіоналом.

Все оточення Зеленського – проросійські реваншисти, яким треба поразка України. Всі ці люди працюють на державу-агресора, вони не будуть актуалізовувати тему російської агресії. А президент – головний ньюзмейкер, заяви якого мають більшу вагу, ніж повідомлення розвідників, командирів, міністрів. Довкола його персони, довкола його заяв обертається порядок денний всіх ключових органів влади. І це російська агентура прекрасно розуміє. Тому й "вихолощує" в його риториці тези про війну.

Росія та її посіпаки в Україні за ці роки доклали величезних зусиль, аби витіснити війну на Донбасі, окупацію Криму, переслідування кримчан з інформаційного простору українців. Якщо Зеленський почне говорити про війну на Донбасі та українських воїнів, що гинуть від куль російських військових, то знищить міф про перемир'я.

Тому вся ця риторика, яку чуємо від Зеленського, є тезами його команди, яка має задачу здати Україну Росії. Тому в суспільство пропускають тези про те, що РФ готова переговорів і ми не маємо їх дратувати. Мовчанням ми типу йдемо на поступки, щоб її закінчити, а просто капітулюємо.

А люди почали справді забувати про війну.

В нашій країні телевізор досі головне джерело новин. Якщо по ящику говоритимуть менше про війну, тим скоріше люди забудуть. Російська агресія не зачепила Україну, точніше більшість українців. Три роки назад відчуття про те, що на Донбасі точиться війна, що на нас напала Російська Федерація, люди взнавали завдяки новинам. Минула влада постійно інформувала населення про окупацію та про загиблих.

Зараз про війну знають лише родичі та знайомі військових, що перебувають на фронті, чи, на жаль, там загинули. Ще про війну можуть розповісти переселенці з Донбасу.

Люди починають думати, що на Донбасі "пострілюють". Розмірковують про те, а чи вже не помиритися з державою-окупантом?

Ця влада перекриває війну пандемією, Навальний, оголеними зірками. Тобто забиває ефір. Ми з колегою, блогером Нестором Волею назвали це явище "Операція "Шляпа".

Назвали її через скандали, які відбувалися навколо новорічної ялинки, на яку замість Віфліємської зірки встановили капелюх. Швидше за все у Зеленського почали розганяти скандал про те, що навпроти Михайлівського собору поставили таку ось ялинку. Конфлікт миттєво підхопили порохоботи і ЗМІ. Логічно, що почався стандартний інтернет срач. Але найцікавіше в тому, що все це сталося напередодні "справи Шеремета.

Виходить, що це зробили для того, щоб люди забули про політичні репресії, які почалися в нашій країні, забули про фальсифікації, про несправедливість. Коли пройшли всі акції і суди капелюх зняли, а люди просто пропустили дійсно важливу причину для дискусії.

Те саме сталося напередодні акції під Феофанією 21 листопада, на річницю початку Революції Гідності: в Зеленського запустили скандал з приводу Великого Герба України, а "порохоботи" підхопили, бо їм треба критикувати владу.

Вся стрічка тоді була забита гербом і люди забули, що в Україні весь ковідний фонд закатали в асфальт, що нема кисню, що гинуть хворі на коронавірус і що відбудеться акція Руху опору капітуляції і партнерів (Демократична Сокира, Національний корпус, ветеранські організації), спрямована проти цієї злочинної політики влади.

ЗМІ та фабрики "ботів" від влади штучно змінюють порядок денний. Людей змушують забути про війну, бо нав'язують думку, що треба торгувати з Росією, бо там скоро до влади прийде Навальний і все віддасть. Народ починає думати, що Путін скоро піде і чого тоді нам із ними сваритися: буде ж мір, дружба, жуйка та Філіп Кіркоров (російський співак, прихильник Путіна - Gazeta.ua) на сцені палацу Україна…

Все. Реванш в нашій країні відбувся. В органах влади російська агентура, проти проукраїнських громадян починають влаштовувати політичні репресії.

Ні, ніхто нічого просто так нам нічого не віддасть. Росія – це імперія. Імперія – це не тільки президент, а ще й громадяни, в яких є суспільний запит на цю імперію. Путін – це такий собі приклад маніакального виродка, але від повалення його режиму в наших життях і відносинах з РФ нічого не зміниться. Просто нашим людям треба усвідомити, що війни з Україною, захоплення територій сусідніх держав прагне більша частка росіян. В них таке мислення і розвинута Україна буде муляти їм очі.

А ми наївно думаємо, що війна - це лише Путін.

Я був би обережнішим з цим так званим "тарифним майданом". По-перше, він координуються дуже специфічними особами та групами. Там дуже багато людей сидять на фінансуванні кума Путіна Віктора Медведчука та інших проросійських сил. Задача такого тарифного майдану – перевести протест в інше русло. Медведчук хоче запустити перевибори. Це вигідно групам впливу – олігархічним – бо є шанс, що у випадку зміни уряду вдасться туди засунути більше своїх людей. Хоче цього і РФ – спочатку їй треба хаос, а потім прихід до влади "крєпкіх хозяйствєнніков" на чолі з Медведчуком і Бойком.

Чим це небезпечно – вони всі відводять удар від Зеленського. Об'єктами невдоволення роблять всіх окрім президента. В нас запроваджуть російську риторику про хорошого царя та поганих бояр. Цими протестами проти тарифів, чи податків українцям замилюють очі. Керуються недоброчесними політиками та бізнесменами, які хочуть урвати шматок влади.

А в цей час в Україні починаються політичні репресії.

А в цей час в Україні починаються політичні репресії.

Росії вигідний слабкий і несамостійний президент. Як, наприклад, Зеленський. При ньому легше впливати на владу, ніж з сильним президентом. Росія, можливо, готова була б змінити Зеленського, коли б соціологія чітко показувала перемогу проросійського кандидата в другому турі президентських виборів. Зараз соціологія не гарантує проросійському кандидату перемоги на президентських виборах. Простіше добитися перевиборів парламенту! Бо якраз ОПЗЖ вибилося в лідери електоральних симпатій.

Та і який сенс зараз Росії міняти Зеленського? Нащо в це вкладати ресурс?

Якщо протест за відставку президента будуть координувати проросійські політики типу Медведчука, то люди не вийдуть. Росія не здатна повністю задурити українців.

Якщо в Кремлі захочуть знищити Зеленського, то просто посадять на керівні посади своїх політиків – Медведчука, Бойка, Портнова. Змінять Конституцію, залишать Зеленського "весільним генералом". Поки що Путіну і ко нема сенсу думати про заміну Зеленського, бо він слабкий та зручний, а його команда сформована з відверто проросійських людей, що хочуть повернення в домайданні часи.

Прибирати Зеленського – це все таки рулетка для РФ, адже наступним президентом може стати жорсткий антиросійський політик. Простіше змінити парламент.

РФ грає там, де має шанси на перемогу.

Зеленський слабкий. Боїться вулиці та провідних ЗМІ.

Але ймовірність, що наші ЗМІ почнуть його критикувати катастрофічно мала. Тут свою роль грає олігархічний консенсус тому канали його не критикують, а деякі взагалі хвалять.

Вся проблема у відсутності дійсно незалежних ЗМІ. В Україні канали мають власника-олігарха: 112, ZIK, NewsOne належить куму Путіна Віктору Медведчуку, 1+1 – це телеканал Ігоря Коломойського, Інтер у Юрія Льовочкіна та Дмитра Фірташа, Україна24 належить Рінату Ахметову.

А канали Петра Порошенка Зеленський все одно не слухатиме.

В цьому випадку змусити олігархічні ЗМІ говорити про війну майже неможливо. Їм невигідно критикувати президента.

Ми маємо факт – Зеленський живе в теплій ванні. До нього не допускають інформацію, яка зможе засмутити Володимира Олександровича. Разом з тим, президент як колишній актор дуже боїться нелюбові публіки. І боїться вуличних протестів. Схоже, лише шляхом протестів можна змусити президента почути людей і почати нарешті говорити про війну.