У Києві попрощалися із загиблим сержантом, оголошено жалобу

11

У Києві 22 вересня попрощалися із загиблим сержантом 72 ОМБр 35-річним Володимиром Матвієнком.

Прощальна церемонію відбулася на Майдані незалежності, на яку прийшло близько ста людей.

18 вересня від розриву міни на Світлодарській дузі разом із Володимиром Матвієнком загинув молодший сержант Володимир Ткачов.

У Києві, на знак скорботи приспустили Державний прапор України із траурною стрічкою. Киянин Володимир Анатолійович Матвієнко, жив у Новобіличах Святошинського району.

 

- Нас накрили ввечері 18 вересня. Попередив усіх, що зараз почнуться обстріли. Бійці розійшлися по бліндажах, - розповідає старший сержант мотопіхотної роти 45-річний Михайло Гребеневич, позивний "Кавказ". Воює 4 роки. - Бліндаж, де був Володимир - накрила ворожа міна. Від нашої позиції до бойовиків 150 метрів. Знав Володимира рік. Усі хлопці про нього відзивалися добре. Гарно виконував свої службові обов'язки. Прощання на Майдані важливі, бо Україна має знати своїх героїв. Дуже шкода батьків. Він був єдиною дитиною в родині. Не був одружений. Але мав дівчину.

Фото: Gazeta.ua

- Коли привозиш загиблого солдата мамі – це жахливо, - каже полковник, екс-начальник розвідки 92-ї ОМБр 61-річний Петро Недзельський позивний "Дід Мороз". - Україна дорого заплатила за наше майбутнє. Завдяки таким, як Володимир – будемо мати світле майбутнє. На таких прикладах виховається майбутнє покоління. Він брав участь у Майдані. Був блогером. Полум'яний патріот. Перемога буде за нами. Ситуація на Сході нормальна. Ми навчилися воювати. Такої армії, як зараз – не було ніколи. Служу 44 роки. Погони полковника ношу 20 років. Такого ставлення, обмундирування, зброї, харчування, медичного забезпечення – ніколи не було. Наша перевага в тому, що ми мотивовані, а росіяни – ні. Вони загарбники і чудово це розуміють.

- З фронту прийшов у 2016 році, - каже солдат 72 ОМБР Білоцерківської бригади Леонтій Кацин, 58 років. - Слідкую за ситуацією. З розповідей хлопців, які приїжджають звідти - стало гірше. Ми дотримуємось "Мінська, а бойовики – ні. Гинуть наші хлопці. Бійці, як вже відслужили на Сході, повертаються додому, помирають від ран і нервового напруження.
Те, що багато військових не продовжать контракт зі ЗСУ – пов'язано з політикою наших керівників. Мало уваги приділяється розвитку військово-промислового комплексу. Багато військових не мають житла і соціального захисту. Не всі витримують таку несправедливість. Слабші – йдуть. Їх не можна в цьому звинувачувати. Влада має зробити все, щоб війна закінчилась. Треба мобілізувати людей. Умовити Путіна – неможливо. Якщо ми всі мобілізуємось і станемо, як один. І армія у нас нараховуватиме не півмільйона, а 10 мільйонів – тоді задумаються ті, хто почав цю війну.

Поховали Володимира Матвієнка на Берковцях.

×