




До Дня матері в Уманському художньому музеї відкрили виставку "Незламні". На фото - в національному вбрані жительки Умані, чиї сини або чоловіки загинули на російсько-українській війні. Також - учасниці бойових дій на Донбасі.
Ініціатори фотопроєкту − громадська організація "Родина героя" та міськрайонна спілка "Ветерани АТО/ООС". Керівник - фотограф Семен Сапаєв, повідомляє "АрміяInform".

Іван Качур був учасником Революції Гідності, потім пішов добровольцем на війну. Воював навідником гранатомета у складі батальйону "Айдар". Загинув 16 серпня 2014 року біля села Хрящувате на Луганщині, під час спроби підбити другий ворожий танк з гранатомета. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Одна з вулиць Умані носить ім'я Івана Качура.
"Я виховувала в синові звичайні людські якості – чесність, сердечність, чуйність, повагу до людей, ніколи не вживаючи слово патріотизм, - каже Любов Качур. - А він став справжнім патріотом і мене патріоткою бути навчив".

Молодший сержант 22-річний Олег Орлов служив командиром гармати у самохідному артилерійському дивізіоні. Стояли в донецькому степу. 23 липня 2014 року ділянку, де була гармата Орлова, накрили щільним вогнем із російського кордону. Хлопець загинув.
"Олег був мобілізований у березні 2014 року, а у травні побував у короткій відпустці, − розповіла мати Наталія Орлова. – Коли повертався на фронт, забув вдома в'язану шапочку. Вона простенька, я її візьму, прикладу до обличчя, а від неї чутно запах рідний – Олежчин. Ця шапочка для мене безцінна.
Ми, матері, які втратили синів на війні, маємо бути сильними й нагадувати суспільству і тим, хто "втомився" від війни на дивані, що вона триває і ми не повинні заспокоюватися".

2014-го 34-річний Олексій Курмашев одним із перших записався до уманського загону Нацгвардії. Пройшов три тижні підготовки і поїхав на Схід. Загинув на Донбасі наприкінці літа того ж року.
"Мене багато хто запитував, навіщо я пустила його туди. А як сказати "не їдь", коли то і його земля?, − розповідає Наталія Курмашева. − Не бути байдужим до горя людей – цьому я завжди навчала своїх доньок і сина. Тому для мене не було несподіваним рішення Олексія піти на війну. У нього було загострене почуття справедливості й патріотизму".

Анатолій Слонський пробув на війні 6 місяців у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Загинув 7 лютого 2015 року в районі Дебальцевого, відбиваючи танкову атаку на третьому блокпосту.
"Толя та інші добровольці-уманчани усміхалися, а у нас, матерів, неспокійно було на серці, котилися сльози, − пригадує Тетяна Слонська день проводів сина на війну. – Толя стояв усміхнений, як завжди, впевнений в собі. Він завжди тримав слово, був щирим, чесним. Лише раз не дотримався слова: обіцяв повернутися живим".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці стали переможцями Лондонського конкурсу вуличної фотографії
У другу неділю травня українці відзначають День матері. Цього року свято випадає на 9 травня. Відзначати його офіційно в Україні почали з 1999 року.
Коментарі