На Донбасі на передових позиціях разом із українськими бійцям служив Kit Korban.
Малим кошеням він став на службу й ходив із бійцем Максимом Мірошниченком на блокпости у Красногорівці під Донецьком. Про це ветеран 20 ОМПБ 93 бригади написав у Facebook.
"Ніс службу, як і всі пацани, - не жалівся. З ним було веселіше. З ним можна було не боятися за запаси їжі, - кіт нищив мишей, як ДШК косить у відкритому степу взвод ворога. І ріс він на своїй дичині, як навіжений. Через пискотіння його жертв першими тижнями було тяжко спати, але уже за півмісяця до нашого бунгала заглядали хіба що якісь вбогі самогубці. Хоча до появи кота ці істоти вночі сміливо бігали по мені," - розповів боєць.
За його словами, у Пісках кіт вперше побачив щурів, що були менші від нього втричі. Гризуни кодлами бігали тунелями по окопам і крали та псували їжу бійців. Спочатку кіт тікав від них, а потім почав нищити.
"Йдеш на пост вночі, і кіт виходить на своє полювання. Вдень пацани показують щурячі згризені, недогризені та просто задушені тіла і тебе пробирає така гордість за оцю ситу та сонну пику. Відчуваєш, що ти виховав справжнього бійця. Ніколи не забуду, як однієї ночі зі сторони ДАПу палало поле і з-за нього ворог обстрілював нас. Я стояв і вражено милувався тим заревом на 3/4 свого екрану, що впиралося у тяжке зимове небо. На висоті витягнутої руки оскаженілі рої ворожих куль шматували безпорадні дерева. Хлопці на посту спокійно вели спостереження, а мій кіт, незважаючи на оцю війнушку, тупо вглядався в темінь окопу. Він готувався до стрибка. Від цього його міг би відволікти хіба що вибух міни поряд", - згадує Максим Мірошнченко.
За словами бійця, одного разу він ледь не пристрелив кота.
"Сидів уночі на посту. Періодично вдивлявся у поле. Мряка - у тепловізор видно погано. Були якісь плями. Але ні розмір, ні відстань до неї не зрозумієш. Взираєшся. Напружуєшся. Стрьомно. Напарникові, який слідкує за твоїми потугами, ще стрьомніше. Не можеш йому щось адекватне сказати. І тут уже ніби зрозуміло, що то якийсь стовбур соняха хитається у кількох десятках метрів. А ж тут із землі безпосередньо перед тобою виринає якесь тіло. Перестрибує тебе. І замість ножа якогось бородатого дитя Кавказу (ну а кого ж ще тут можна чекати?!) відчуваєш на своєму плечі м'яку котячу лапу. Кіт так кілька разів висаджував інших хлопців. Були напружені "виховні бесіди", - згадує ветеран.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бійці ООС відпрацьовують "заспокійливим-12,7" по бойовиках на Луганщині
Військовий розповів, що бойовий товариш переїжджав із ним Красногорівку-другу лінію-Піски-Черкаське.
"Тяжко було слідкувати за ним, коли уже лежав у шпиталі. Люди допомогли і тримали у себе, лікували у ветклніці. А потім телефонували і з жалем казали, що кіт не звик до квартир, виє, хоче на вулицю", - додав військовий.
Згодом бойовий кіт переїхав жити до батьків військового.
"Сподіваюся, ти зацінив, що жив, як мрія, майже кожного ветерана епічної війнухи. І хай і не обійшлося без котячого ПТРС. У тиловому селі виявилося безліч котів. У Пісках, аж до Донецька, їх може було із 2 десятки. Усі самки та території поділені, всім начхати на якісь твої заслуги перед Батьківщиною. Спочатку вигрібав стусанів добряче - днями не виходив на вулицю і зайвий раз не маячив у вікні. Світ знову виявився суворішим за якісь там очікування та бажання відпочити у тилу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Символ відродженого українського Донбасу" - місто помпезно відсвяткувало ювілей
"Не знаю, який там котячий рай буде кращий. Але якщо ти у пеклі, то точно знаю, що там ти даєш вогню і коточорти просто змушені з тобою дружити. Дякую, братане. Ти був справжнім. Три постріли в небо", - додав військовий.
1 
25817
Коментарі