"Росія готується до нашого контрнаступу на трьох напрямках" – Павло Лакійчук

На Заході бояться "ескалації з боку Путіна". Хоча насправді це, м'яко кажучи, не відповідає дійсності. І дії Кремля є реакцією на м'які дії союзників. Путін більше нагліше і впевненіше відчуває себе через це. А Захід нам дає зброю, щоб Україна вижила, щоб ворог не зміг захопити нас, але і недостатньо, щоб ми могли отримати рішучу перевагу і перемогти. На Заході не знають, що робити з РФ, яка програє.

Якби Штати та європейські партнери були налаштовані на перемогу України, то і допомога була б в тих обсягах, які нам потрібні. Якщо допомога по мінімуму, то і військові у Штатах, ЄС розуміють, в якому обсязі надають підтримку, тому і прогнозують хід бойових дій так.

Тепер політики на Заході починають хвилюватися, чи зможе Україна переламати хід війни, і якими мають бути їхні дії далі. Ми робимо все, що можемо. Ще рік тому західні партнери давали три дні на захоплення Росією України. Знову ж таки, спираючись на дані військових. Ніхто не вірив, що вистоїмо. Вірю у Збройні сили і знаю, що вони зроблять все, що можуть. Будь-який результат не утримає нас від мети захистити Україну.

Які можуть бути переговори? Росія наполягає на своїх вимогах і поступатися не буде. Наші вимоги зрозумілі і повністю не співпадають з російськими. Компромісу тут немає. Немає і підстав для переговорів.

 

На фронті завжди чогось не вистачає. Втім є командувач, який розробляє задум операцій. На основі даних складається план стратегічної операції. Якщо для цього немає ресурсів, то операція не розпочнеться. Якщо можливо, то це станеться. Це завжди компроміс між тим, що ми маємо зараз, що є у противника, чи достатньо ми його послабили, які сили і засоби будуть поповнюватись в ході операції. Іноді краще вичекати, поки надійде додаткове озброєння чи підготуються нові підрозділи. Іноді краще починати зараз, тому що противник може зміцнити свою оборону та підтягнути резерви. Це постійна боротьба.

Збройні сили України перебувають у значно кращому стані, ніж рік тому. І вони можуть проводити операції оперативного і стратегічного рівня. Що продемонстрували минулого року – зокрема розгром угруповання противника і недопущення його зимово-весняної операції.

Маємо розрахувати на підтримку союзників. Офіційні особи заявляють про це. А сумніви висловлюються більше неофіційними джерелами. Вони можуть бути спрямовані від певних неурядових чи навіть урядових кіл держав-партнерів і бути інформаційно-психологічними операціями ворога. Політичну підтримку ми маємо. Маємо ефективну співпрацю та взаєморозуміння з військовими на Заході. Те, що нам дійсно потрібно, це більше допомоги. Все впирається у політичні рішення держав. Хотілося би, щоб цей рух був швидше. Підтримка та розуміння ситуації в Європі зростає, але недостатньо швидко, як розвиваються події на фронті. Очевидно, що розуміння вигоди європейців та заокеанських партнерів мало би приходити швидше.

Війна має свою логіку. Працюють розвідки. Сучасна війна досить важко дає приховати переміщення великих підрозділів та формування угруповань. Тактика та ймовірні напрямки бойових дій якщо не очевидні, то передбачувані всіма сторонами. Головне – приховати від ворога конкретний час початку бойових дій, сам задум командувача та які напрямки є головними, а які відволікаючим та допоміжними. Щоб ворог не зміг сконцентрувати зусилля саме на критично важливих точках, треба розтягнути його сили. В цьому і є інформаційне протиборство, яке зараз відбувається.

Так ситуацію бачать багато аналітиків. Так бачать можливий хід воєнних дій наші партнери. І так бачить ситуацію наш ворог. Він готується до нашого контрнаступу. Посилює свою оборону на критичних напрямках. Найбільше потужні споруди противник готує у напрямку від Запоріжжя до Мелітополя, і на південь – у напрямку Маріуполя та Бердянська. Створюють там потужні мінні поля. Формулюють оборонні споруди. Це розглядають як один з найімовірніших напрямків удару. З метою розірвати коридор до Криму. Розірвати угруповання військ противника на півдні. Це цілком логічний варіант.

Не менше активно споруджують оборонні лінії на Херсонщині, на кримських перешийках, в самому Криму. Не тільки на півночі посилюють лінію оборону, будуть нові навіть на Керченському півострові. Це свідчить, що ворог цілком серйозно розглядає можливість нашого удару через Дніпро у напрямку до Криму з подальшим звільненням півострова. Ворог припускає, що надовго у кримських степах не вийде затриматися. І доведеться відходити на схід.

Росія будує оборонні споруди на півночі Луганщини. Мінують поля. Це свідчить, що ворог передбачає можливий удар на схід, у його фланг на Донбасі. Логіка теж в цьому є. Справа в тому, який з цих напрямків стане головним. Цього знати не треба. Хай ворог розтягує сили. Зупинити його від підготовки ми не можемо, але можемо не дати сконцентруватися в одній точці.