В окупованій Горлівці на вулицях викрадали людей і приходили просто додому "віджимати" бізнес.
Про це ГПУ розповів 57-річний Петро Антип, український художник і скульптор, який виїхав із окупованого міста до Києва.
"Знав, що будуть погроми, що будуть віджимати. Перед тим переговорив з Володимиром Рибаком, умовляв, щоб і він їхав зі мною. Не згодився. На третій день після від'їзду мою хату повністю розбили, а мого сина взяли в полон. Пробув там щось із добу. Не сподівався вирватися, аж тут до нього жінка із ДНРівських підійшла. Каже: Ти Антип? Він кивнув. Тоді вона тихо вивела його через чорний хід на вулицю. Сказала тільки: Якщо дізнаються, хто твій батько, то будуть кожного дня відрізати по пальцю й висилати йому. Так буде доти, доки не приїде.
З дружиною відкрили ресторан "Арата". Це з грецької "Україна" означає. У нас у ресторані навіть меню на рідній мові були. Щоб у Києві знайти такий заклад, треба було добре пошукати. Приїжджало багато відомих людей. ДНРівці віджали все. Ресторан назвали "Бліндаж". Там подавали печінку хохла" та "ілловайський котел". Зараз він узагалі зачинений.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мобілізації немає, але за рогом набирають людей на Донбас"
Забрав з собою 10 людей, які зі мною працювали: художників, скульпторів і 1 мистецтвознавця. Зараз можна піднятися, але мені не вистачає деяких людей, які поїхали у Росію. Вони самі готові з'їсти Путіна, бо втратили все. Це росіяни, які жили в Донбасі, але через війну всього позбулися. Ніхто не забороняв їм говорити російською, відпочивати у Криму і Карпатах, їсти абрикоси. А потім прийшов "руській мір" і вони всього позбулися. Зараз поїхали у свою Вологду і Рязань. Вже на пенсію треба йти, а вони мусять все починати спочатку.
Не було таких, хто б відмовився поїхати зі мною. Знав, кому пропонувати. На фірмі всі працівники були патріотичними. Не патріоти просто йшли від мене. Прапор висів у залі, тризуб, прапор України. Всі знали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У нашому кабінеті обладнали вогневу точку. Снайпер відкривав шухляду столу, гадив на газети і закривав
Перший тиждень жили на дачі у Миколи Катеринчука. Потім винайняли квартиру.
Бути патріотом у Києві чи у Львові приємно і почесно. Інша річ — у Донецьку. У нашій редакції тричі палили двері, — розповіла 52-річна Наталія Зоц, відповідальний редактор газети "Часопис Донеччини". Сусідка поверталася пізно додому. Почула за спиною кроки. Пішла швидше. Чує: "Девушка, стой!" Кинула сумки й побігла. А позаду: "Девушка, стрелять будем!" Виявилося, то патрулі з "ополченців" хотіли номер телефона взяти. Кількох знайомих терористи застрелили просто на вулиці.
3 
25817
Коментарі