Про ситуацію на Сході України, шанси повернення окупованих територій та повний провал Мінських домовленностей в інтерв'ю Gazeta.ua розповів колишній міністр оборони України Анатолій Гриценко.

Георгій Тука сказав, що військовим шляхом Донбас не повернути ніколи. Які Ви бачите варіанти розвитку ситуації на Сході України?

- Я не хотів би щоб від заступника міністра формувалися ілюзорні сценарії. Ще до Туки багато людей як мантру повторювали: "Військовим шляхом Путіна не зупинити". Назріває цілком логічне питання, а дипломатичним шляхом ми його зупинили? А шляхом санкцій його зупинили?

Візьмемо санкції, бо навколо них дуже багато шуму. Санкції не досягли своєї мети. Бо їх метою було зупинити Путіна в його агресивних намірах. Він за весь період дії санкцій ввозив і продовжує ввозити на Донбас ешелони військової техніки і озброєння. По факту санкції не спрацювали. Тому коли говорять про послаблення тиску - це аморальні й недопустимі розмови. На Путіна більше впливають не економічні санкції, а ціна на газ і нафту. І дуже сильно вплинули б особисті санкції. Спочатку проти його оточення, а згодом проти нього самого.

І для Туки, і для всіх, хто шукає рішення в одній площині, хочу сказати, що війна як явище, вона не одномірна. Вона ведеться одночасно в кількох площинах: військова, економічна, соціальна, інформаційна, енергетична та дипломатична. І вичленяти тільки один спосіб, особливо зараз, коли людське життя дуже цінується, уже не можна. Тому ясна річ, що треба застосовувати і військові заходи, і дипломатичні, і економічні. Але всі ці кроки мають бути стратегічно продумані та скоординовані. І ключове тут - довіра. Насамперед свої громадян до того, що правильно, і довіра ворога. Якщо керівник держави щось сказав, то в підсумку так і буде. Особливо важлива довіра всередині країни. Бо у військовому мистецтві допускається таке визначення як обман ворога. Його можна вводити в оману, давати неправдиві факти, але люди всередині країни мають знати, що кожна дія буде мати позитивні наслідки.

І питання повернення Донбасу, це питання до центральної влади. Треба розробити цілісну політику і прийти до спільного знаменника у заявах. Бо ворог використовує це на свою користь. "Мінськ-1" і "Мінськ-2" це зовсім інша історія. Слава Богу, що в кінці минулого року Мінські угоди себе вичерпали. І дуже добре, що з кожним днем все більше людей починають усвідомлювати згубницький характер цих документів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дипломат пояснив, чому Мінські угоди - нелегітимні.

Чи є альтернатива Мінським угодам?

- Альтернатива завжди є. На момент підписання Мінських домовленостей я сказав, що якби вони були реалізовані, Україна зникла би з карти світу. Було би три України. Перша - це Крим, бо в Мінських угодах немає жодного слова про півострів. Крим забрали остаточно. Це ресурси на трильйони доларів, це мільйони людей, це територія кількох Європейських держав. Півострів просто забрали. А в Мінську з цим погодилось і керівництво України, і наші іноземні партнери. Друге - на території ЛНР та ДНР передбачається створення двох окремих республік. По своїй суті, це дві країни зі своєю зовнішньою політикою, своїм судом та своєю прокуратурою. І буде третя Україна, яка постраждала, яка гинула, отримувала поранення, а тепер за все буде платити. Плюс цій третій Україні обмежили вступ до Європейського Союзу та НАТО. Це все закладено в Мінських угодах. Ще один момент - це повна амністія усіх, хто вбивав. Тому цього не можна виконувати і дуже добре, що таке усвідомлення приходить. Раніше його не було. Той же Петро Порошенко зі своє фракцію пішли "згвалтували" Конституційний Суд, який вирішив, що наступна чергова сесія може бути через тисячу років. Це робиться для того, щоб через певний проміжок часу у парламенту була можливість прийняти закон про особливий статус Донбасу. Тому політикам треба припинити грати в ігри, які точно небезпечні для країни. Мінські угоди - в сторону.

Альтернатива має бути моральною. Бо "Мінськ" - це аморальна альтернатива. Вони не визнали факт агресії Росії, не називали ворога ворогом. Виходить, що за цими документами на сході України звичайний внутрішній конфлікт, а Путін гарант безпеки. Взагалі його Мінські домовленності не торкаються. Він не збирається їх виконувати, про це він говорив з першого дня. Зараз ми повинні називати речі своїми іменами, а за те, що знищено, має платити той, хто це зробив. Ті, хто вбивали і катували не повинні уникнути покарання.

Ми повинні вийти з цієї війни сильнішими. І на відміну від "вождів" ми показали, що можемо бути сильними. Тому є способи протидії агресору. Вони лежать у різних площинах. Тому десь треба включати дипломатію, а десь - застосовувати силу.

На днях до Верховної Ради внесуть законопроект про вибори на Донбасі. Чи можливі вони зараз?

- Зараз вибори на окупованих територіях неможливі. Вони стануть можливі не раніше ніж через 5 років. В тих регіонах високий рівень небезпеки, надто багато зброї та взаємних непорозумінь. Європейці пропонували провести вибори в першому півріччі цього року. Це неможливо ні технічно, ні технологічно. З Донбасу виїхало більше мільйона чоловік. Зараз вони не зможуть ні голосувати, ні балотуватися. Так само і з політичними партіями - вони не можуть піти туди, де люди моляться на Путіна і все українське знищили. Виникає питання і з фінансуванням виборів. Як створювати комісії та хто їх буде контролювати. В Мінських договорах прописано, що треба провести вибори до моменти передачі Росією українського кордону. Тобто за присутності російських військових та техніки.

Мінські угоди передбачають амністію усіх. Чи не розповзеться ця чума сепаратизму по всій країні?

- Така небезпека має місце. Держава повинна забезпечити дві речі: безпеку і справедливість. Все інше ми зробимо самі. Суспільство не буде сприймати акт амністії як справедливий. Це значить, що проблема залишиться і люди час від часу почнуть робити самосуди. Бо не можна пробачити тих, хто вбивав. Ясна річ, що Мінські угоди не можна було підписувати хоча б за цією ознакою. В пункті про амністію треба було прописати, що звільняти будуть тільки тих, хто не вчиняв вкрай тяжкі злочині. Якщо говорити про процедуру, як виявити кров на руках, є багато способів. Згадаємо досвід часів Другої світової війни. Тоді створювалися фільтраційні табори, де за наявною інформацію людей перевіряли. Україні доведеться також проводити таку "санітарну обробку" населення. Якщо не буде відповідальності, а бойовики отримають всі соціальні права та підтримку, то це не справедливо. Виникає велике питання надання цим людям громадянства України.

Ватажки ДНР та ЛНР планують потрапити до українського парламенту.

- Це може бути їх особистим бажанням. Таким людям разом треба вказувати на їх місце, як це робили під час вітчизняної війни щодо німецьких офіцерів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мінські угоди виконуються зі швидкістю равлика - Штайнмаєр.

×