Мінські угоди підписали з порушенням міжнародного та українського законодавства, тому вони є юридично неправильним документом.
Таку думку в інтерв'ю Gazeta.ua висловив дипломат Олександр Хара.
Чи можливе політичне врегулювання ситуації на Донбасі без повної безпеки в регіоні?
- Політичне врегулювання конфліктів здійснюють при стійкому перемир'ї, як показує практика міжнародної дипломатії. Повне припинення бойових дій, відведення військ і озброєнь - безперечні умови. Після цього в зону конфлікту можна вводити миротворчі контингенти або інші посередницькі місії, які моніторять ситуацію і вживають заходів у разі потреби. Потім має бути тривалий період повної тиші в зоні конфлікту. Після нього можна говорити про політичне врегулювання. Це можуть бути вибори, зміна законодавства, інші рішення.
Чому Мінськ не приніс мир?
- Первинна проблема полягає в тому, що Мінські угоди не відповідають реаліям конфлікту на Донбасі. Вони написані так, ніби в Україні триває громадянська війна, а Росія не причетна до цього конфлікту. Підписавши документ із таким перекрученим баченням реальності, Україна запустила в дію механізм вирішення саме громадянської війни. З Мінська випливає, що у війні не бере участь ще одна держава, яка відправляє свої війська на Донбас і озброює загони бойовиків. Про те, що війна почалася із вторгнення РФ у Крим - жодного слова. Тому від початку Мінські угоди не здатні принести мир, бо відповідають реальності російської пропагандистської картинки війни на Донбасі.
Читайте також: Росія у виграші від будь-якого результату Мінська - Сироїд
До чого призведе реалізація цих угод?
- У нинішньому форматі Мінські угоди - це де-факто капітуляція України у війні. Підписавши такий документ, Київ погодився зі своїм статусом залежної держави. А гарантією цього статусу є узаконена присутність двох армійських корпусів окупаційних сил РФ на Донбасі. У разі порушення правил гри вони знову почнуть війну проти України.
Конституція України містить чіткий алгоритм поведінки глави держави в разі агресії проти нашої країни. Але Порошенко не виконав його - він вирішив, що можна всіх перехитрити і домовитися з Путіним у всіх за спиною. Від початку не розірвавши дипломатичних відносин із Росією після агресії в Криму, не ввівши воєнний стан і не заручившись підтримкою міжнародних механізмів безпеки, ми прирекли самі себе на підписання такого миру.
Наскільки Мінські угоди відповідають українському й міжнародному праву?
- З точки зору міжнародного і національного права вони нікчемні. Чому? Для початку варто звернути увагу, що Леонід Кучма, який підписав ці угоди, не був державним службовцем, а отже, не мав повноважень. Крім того, під цією угодою стоять також підписи й лідерів донбаських колабораціоністів, ніким офіційно не визнаних.
Ці угоди стосуються зміни Конституції і територіального устрою України. Жодна з цих сфер не належить до компетенції президента, прем'єр-міністра чи міністра закордонних справ. 5 стаття Конституції України чітко вказує, що це право належить тільки народові. Отже, давши Леонідові Кучмі сигнал підписати такий документ, президент Порошенко вийшов за рамки своїх повноважень.
Наступний момент - Мінські угоди так і не були ратифіковані парламентом, як того вимагає українське та міжнародне право. Існують також і чіткі технічні вимоги до складання тексту договорів: до преамбули, фабули документа, до позначення умов його дії, процедури підписання. Жодної з цих вимог не дотримали.
З правової точки зору, Мінськ не може вважатися міжнародним договором. Це не більш як декларативна угода, юридична сила якої викликає великі сумніви.
Україна може "виплутатися" з невигідних їй Мінських угод?
- Сьогодні українське керівництво, що уклало цей розгромний "мир", заявляє про те, що альтернативи Мінську немає. І втомлений від України Захід погодився з цим. Проте простір для маневру в нас усе ще є.
Нечіткі формулювання пунктів Мінська дають можливість їх широко трактувати. Наприклад, це стосується параграфа, що Україна нібито повинна "узгоджувати" своє законодавство з колабораціоністами. Але там не вказано, що бойовики мають право вето на законопроекти. Там не сказано, що закони Верховної Ради потрібно візувати їх підписами. Отже, нас це ні до чого особливо не зобов'язує. У кращому разі показали - і то добре.
І таким чином можна вміло маневрувати між трактуваннями в дипломатичній боротьбі - це вже на совісті учасників перемовин у Мінську. Також сильний аргумент перед обличчям Заходу - те, що парламент і українське суспільство не сприймає виконання цих угод. Тому продовження тиску на Київ може спричинити масштабну громадянську війну в Україні, чого дуже бояться наші союзники.
Натомість потрібно вимагати від Європи гарантій, посилення санкційного тиску на Росію, допомоги в реформах. Тільки так ми зможемо захистити національні інтереси.
Читайте також: Безсмертний пояснив, коли вдасться вирішити конфлікт на Донбасі
4 
25817
Коментарі
2