Два роки тому в січні закінчилась боротьба за Донецький аеропорт.
26 травня 2014 року аеропорт припинив роботу. Його намагались захопити бойовики.
13 січня 2015 року впала диспетчерська вишка. На той час у зруйнованій будівлі залишались наші бійці. Більшість з них так і не змогли повернутись додому живими.
Наші бійці боролися за ДАП 242 дні. За надлюдську стійкість і витривалість терористи їх прозвали "кіборгами".
Сьогодні кіборги розказали Gazeta.ua як змінилось їх життя після війни за злітні смуги Донецького аеропорту.
"Приїхали в аеропорт в середині грудня 2014 року. Було дуже холодно. Між чергуваннями дивився з побратимом "Музикантом" мультфільм "Гріфіни" на планшеті. Це морально розряджало. Та я просто люблю мультики. Перше, що встиг вчепити в Пісках перед виїздом, - книжка "Апокаліпсис сьогодні". Читав її - дурацька фантастика, особливо не надихала. На позиціях завжди було весело. Тому часто жартували в рацію. В ДАПі ти в повному оточенні. Там зміг перевірити себе на міцність. Часом жартую, коли хворію і не маю часу лікуватись, що я залізний. Але те, що я був в аеропорту – не героїзм", - розповідає Gazeta.ua кіборг Геннадій Дубров на позивний "Бізон".
"В будь-якій війні потрібні символи. Символ боротьби з ДАПу зробила пропаганда. Дуже багато людей полягли заради плоду цієї пропаганди. Це не варте того. Бо влада часто піариться в розмовах про ДАП. Думаю, не слід говорити про аеропорт тим, хто там не був.
Завжди хотів владу, яка б пережила пліч-о-пліч з моїми побратимами теж, що і ми. Перший рік війни вірив, що це все скоро закінчиться. Переможемо і повернемо Крим. Але нічого не справдилось. Мене закрили в СІЗО за сфальсифікованою справою (активна участь у масових заворушеннях. - Gazeta.ua). За те, що я, як і більшість побратимів, які зараз в тюрмах, ніколи не робили. Про це мало говорять. А кількість внутрішніх політв`язнів зростає. Саджають тих, хто просто знає про війну трохи більше за інших", - розповідає "Бізон".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Донецький аеропорт мали подарувати Путіну на день народження
"Нас вивели майже перед тим, як сепари взяли ДАП. Для мене аеропорт – руїна і остання точка в Донецьку. Тоді це була стратегічна позиція. На жаль, ми не змогли її використати. Ніхто за це не відповів. За тупе командування і великі втрати. Ми мали посунути сепарів і забрати ДАП повністю в лінію оборони, перед тим захопити Спартак. Це село потрібне, щоб вирівняти лінію.", - каже боєць-десантник Богдан Пантоляк на позивний "Павук".
"Доки Кубань не буде наша, треба воювати. Синьо-жовтий прапор має бути над Севастополем і Донецьком. Ворог може мати хоч мільйон танків, але це частина нашої землі. Росія розуміє тільки мову сили. Що більше "200-х" (вбитих. - Gazeta.ua) поїде в Росію, то швидше закінчиться війна", - каже "Павук".
"Мав 3 ротації в аеропорт. Там було круто. Те, що ми робили з хлопцями, не підкорялось законам логіки. Але нам вдавалось тримати цю позицію. Мамі завжди казав, що на полігоні.", - ділиться спогадами Олександр Животовський, боєць на позивний "Гриня".
"Тролили сепарів, як могли. В аеропорту спочатку стояв телик. По ньому сепарське ТБ. Ми дзвонили на телефони з реклами. Замовляли піцу в ДАП. У ДНРівський військомат теж, стібались із них. Дзвонили часто і викликали так звану народну поліцію ополчення. Казали, що в нас стріляють якісь ідіоти, щоб вони приїхали нам допомогти давати "отвєтку". Без гумору б не протягнули.
Для мене ДАП – Еверест. Тепер я знаю, що можу. Зрозумів свої границі і можливості. Я кіборг? Не знаю. Але часто мені про це нагадують", - розповідає "Гриня".
2 
25817
Коментарі
1