П'ятирічний досвід та співбесіда з мером: як українка стала муніципальною нянею у Франції

6

 

Оксана Саламаха з Івано-Франківська 12 років працює нянею у французькому місті Овер-сюр-Уаз. Крім того, виховує трьох власних дітей сина Северина і дочок Емілію і Дарину. Про особливості своєї професії розповіла Gazeta.ua.

"Коли народилися син і дочка, потрібно було робити вибір – працювати чи доглядати дітей. Дізналася про так званих муніципальних нянь і вирішила опанувати цю професію, -розповідає Оксана Cаламаха. - Спочатку потрібно було зібрати необхідні документи та поштою відправити у відповідну структуру. Серед них - дозвіл від лікаря. Він передивилися усі щеплення та виписав направлення на необхідні аналізи".

У відповідь на пакет документів українку повідомили, що додому в назначений час прийде відповідальний працівник.

"Він перевіряв, де діти будуть спати, їсти, чи є в дворі садок, де вони можуть погуляти. Кімнати облаштувала за всіма правилами. Шухляди зроблені так, щоб їх не змогла відкрити дитина. Камін та сходи обгороджені бар'єром, в розетках - спеціальний захист. Медикаменти стоять лише на висоті витягнутої руки. Всі засоби для миття і прання - в окремому приміщенні під замком".

Після перевірки дали офіційний дозвіл і запрошення на 60 годинні курси. Їх Оксана Саламаха відвідувала упродовж двох місяців двічі на тиждень. Кожен день був присвячений різним темам – дитячому харчуванню, першій медичній допомозі, труднощам, які можуть виникнути з малюками, та навіть спілкуванню із батьками.

"Загалом навчання і оформлення документів зайняло близько шести місяців. В кінці вислали листом так званий диплом офіційної няні. Також внесли у список нянь, який є в мерії. Коли батьки шукають на кого залишити дітей, їм дають цей перелік. Мені досить швидко запропонували роботу – десь за два тижні. Спочатку могла доглядати лише одну дитину, оскільки мала двох власних. Через два роки закінчився випробувальний термін. Пройшла додаткові курси і отримала дозвіл на чотирьох вихованців".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не ходили до сусідів на каву": з Польщі депортують багатодітну українську родину

Фото: Надані Оксаною Саламахою

Спочатку українка була незалежною нянею. Працювала сама на себе, укладаючи контракти з батьками. Через п'ять років в мерії запропонували стати муніципальною нянею. Із меншим стажем на цю роботу не беруть.

"Для цієї роботи пройшла співбесіди з медсестрою, психологом, директором садочку та мером, який дав остаточну згоду. Так стала офіційним працівником мерії, де взяли на себе усі адміністративні питання. Я займаюся лише вихованням, харчуванням і безпекою дітей. Різниця у зарплаті не значна. Але, як муніципальна няня, маю переваги – оплачуваний лікарняний та сім тижнів офіційної відпустки.

Також видають все необхідне для догляду за дітьми. Іду на склад і сама обираю потрібні речі відповідно до віку дітей – іграшки, пелюшки, пляшечки, фарби, пластилін. Дали навіть дитячі ліжка з матрацами та сидіння в автомобіль відповідно до віку і ваги дітей".

Дітей приводять у садок від трьох місяців до трьох з половиною років. Із цього віку починається початкова школа.

"За контрактом, повинна зустріти дітей у будь-який час від пів восьмого ранку до половини сьомого вечора, - розповідає Оксана. - Не маю права їх купати, обрізати нігті чи волосся. Коли виходжу на вулицю, повинна мати маленьку торбинку з першою допомогою і телефон батьків. Також заборонено брати дітей і їхати з ними десь у справах. Наприклад, разом піти у магазин. Повинна заздалегідь попередити директора, якщо в гості приїжджають родичі чи друзі".

В кінці року до кожної няні на бесіду приходить директор садочку. Запитує про позитивні та негативні сторони роботи, побажання до мерії. Вкінці розмови пропонує обрати курси підвищення кваліфікації на бажану тему.

"Вони тривають один чи кілька днів. Можу обирати будь-яку тему. Уже проходила уроки, як потрібно правильно готувати дітей, як реагувати і діяти в разі недовірі батьків до няні", - каже Оксана.

×