Масштабніше, ніж будь-яке національне свято, Донеччина відзначила1025-річчя Хрещення Русі. У районних містах чиновники і священики спільно молилися і закладали камені в основу майбутніх храмів Московського патріархату. У обласному центрі - на перетині проспекту імені Панфілова (який в рік розстрілу царської сім'ї перекинувся з Царської армії в Червону) і вулиці теоретика марксизму Рози Люксембург були закладені камінь та хрест під будівництво Храму на честь Цесаревича Олексія. На камені написали, що тут буде церква "в пам'ять святого новомученика царевича Олексія". Невідомі розмістили по місту бігборди, де від імені усіх жителів Донецька вибачилися за розстріл царевича: "Прости нас, Святой Цесаревич Алексей". Що це релігійне свято дало Донецьку, чим запам'яталося, чому навчило? Про це розмовляємо із заступником голови Донецької обласної організації "Просвіта" Марією Олійник.
Як ви оцінюєте пишне святкування Хрещення Русі у Донецьку?
- Як придуманий кимось крок, спланований для посилення впливу Москви на Україну. Адже це навіть не кругла дата, і чому святкувати треба було з такою помпою - ніхто не може дати відповідь. За винятком того, що потрібно було у бронепоїзді привезти сюди патріарха Кирила і показати, що сама провладна церква - це УПЦ МП. На сьогодні в Україні вона користується винятковою державною підтримкою.
Донецька область відрізнилася у святкуванні особливо?
- А в Донецьку на додаток вирішили використати це свято, щоб ушанувати ще і новоявлених святих мучеників - членів сім'ї царя Миколи II. 1025-річчя хрещення відзначали разом із 400-річчям роду Романових і 95-ою роковиною розстрілу царської сім'ї. Яке це має відношення до України? В Україні ніколи не було царів. Були князі, потім гетьмани, а царі – то там, у "старшего брата". 17 липня в робочий час зігнали лікарів та хворих і на території лікарні в Донецьку провели закладку каменю під будівництво храму на честь Цесаревича. На церемонію прийшли головлікар, управляючий справами Донецької міськради, начальник управління благоустрою. Людям раздали книгу, де був російський народний гімн "Боже, царя, храни". На питання, яка сума потрібна на будівництво храму, вікарій Донецької єпархії Варсонофій відповів "Храми господь будує". Цікаво - кого назвав господом - мільярдера Нусенкіса чи донецьку владу? Згідно із законом має бути спочатку зареєстрована релігійна громада, потім треба просити виділити громаді землю під будівництво храму. Цей процес повинен йти знизу, а не виходити від влади. Коли ми хотіли в Куйбишівському районі Донецька зробити греко-католицьку церкву, вибивали землю п'ять років. Тут же головлікар і чиновник міськради разом зібралися і заклали камінь.
А в Костянтинівському районі, в Олександро-Калиновому - московська церква провела "хресний хід" на честь Романових. Портрет залученого до святих в Росії царя несли попереду. У колоні йшли люди в нашивках з черепом та кістками, і словами на нашивках - "Православие или смерть", "Жизнь за царя". Над двоглавим орлом - напис "Бахмутський казачий полк ім. Государя Імператора Миколи ІІ". Були в цій колоні і діти. Ким вони виростуть? Чужа церква мовою чужої держави агітує в незалежній Україні за царя-батюшку, за політичну лінію останнього російського імператора. Маленькі українці з цієї колони виростуть такими ж, як і їхні поводирі - україножерами.
Той же козачий полк в Дружківці встановив пам'ятник Романовим. На ділянці більше 100 кв. м. захистили євроогорожею хрест та стовп. На стовпі написали: "Цей хрест - символ покаяння, яке ми повинні понести за своїх предків. Коли Мала Русь (Україна) приєдналася до Росії, в Києві був скликаний Собор, на якому народ так само дав клятву, затверджену в 1613 році. Клятвена обіцянка була порушена, прокляття лягло на нас". Отакої! Виявляється, що ми, українці, дали клятву на вірність роду Романових, потім зрадили своїх царів і тепер ми прокляті! І цей пам'ятник побудований в незалежній Україні! На день 1025-річчя хрещення Русі до нього причепили прапор царського роду і траурну стрічку. Напис на ній свідчить "Русь без царя мертва!" Про яку Русь мова? Хто дав дозвіл на установку? Від імені "Просвіти" подаю запит на ім'я Дружківского міського голови Валерія Гнатенка. Спочатку відповів, що ніякого пам'ятника немає. Посилаю фото, відповідають: "Розглянувши вашу фотофіксацію, повідомляємо, що об'єкт розміщений біля Дружківського фарфорового заводу громадською організацією Бахмутський козачий полк в 2009 році". І далі: "На підставі звернення громадської організації до виконкому, комунальним підприємством був розроблений план прив'язки хреста". Бахмутський козачий полк імені Миколи II дає доручення виконкому, а той виконує! Законодавство вимагає винесення цього питання на сесію. Не дотримані і інші вимоги закону. Домагаючись встановлення меморіальної дошки і пам'ятника Стусу, я вивчила цю процедуру. У 1989 році звернулася з приводу дошки на філфаку університету і тільки в 2001 році ми її відкрили. А пам'ятника Стусу в Донецьку досі немає. Має бути виділення землі, оскільки пам'ятник не може висіти у повітрі, і кожна буква із скандального напису по 10 разів повинна була пройти узгодження. Думаю, там ще і за державний рахунок були проведені ці роботи. Влада в Дружківці - це проросійська влада, яка танцює під дудку якогось там полку імені російського царя.
Кому і навіщо треба відроджувати монархічні ідеї?
- В Росії бачать, що відродити СРСР проблематично – адже політрепресії, і багато що інше негативне люди ще пам'ятають. Тому шукають інші шляхи воз'єднання України з Росією - через російську імперію. Ось вже і генерал Власов в Росії реабілітований, хоча в СРСР його вважали зрадником. Путін і наші держструктури синхронно намагаються реставрувати Російську імперію. Якщо порівнювати з СРСР, Миколаївська Росія виглядає гуманніше. Зрозумівши це, з Москви сюди дають вказівку: носіться тепер, хлопці, з Миколою II, як раніше із Сталіном. Замінили портрет одного тирана на іншого. І Московський патріархат діє в тому ж руслі - на території України насаджує нових мучеників.
Вибілювання радянських ідолів та канонізація Миколи II - як це перекликається?
- Церква МП обслуговує кремлівські забаганки. Раніше там хотіли відродити СРСР, тепер - монархію. Що стосується Януковича - я не можу зрозуміти, навіщо йому це треба. Адже наскільки я розумію, він хоче бути самостійним "царем", але щось його штовхає підкорятися московській політиці.
Зв'язок УПЦ МП з комуністами цілком реальний. Не дарма раніше настоятель Київо-печерської лаври Павло, хотів балотуватися від комуністів в Київраду, а потім йому запропонували йти з ПР, яка його фінансує. Цей священик не бачить абсурду в тому, щоб симпатизувати комуністам, які знищували церкви, вбивали священиків, грабували церковні цінності. Священики МП - це провідники політики Кремля. А відродження СРСР, як і відродження Російської імперії - близькі речі в плані поглинання України. У рамках СРСР або у рамках монархії - Кремлю все одно, аби Україна була частиною Росії.
Як донецька ініціатива покаятися за розстріл царської сім'ї - поєднується з тим, що цей розстріл був санкціонований Леніним і Свердловим? Адже ім'ям Леніна в Донецьку названі вулиці та площі, ім'ям Свердлова - цілий мікрорайон в Макіївці?
- Росія на роздоріжжі - чи то ленінську наддержаву будувати, чи то монархію. І так, і сяк пробують. Тому церква МП не сміє проти Леніна навіть слова сказати. 1 серпня засідала комісія з розвитку духовності, моралі, культури, добродійності і міжнаціональних стосунків Громадської ради при Донецькій облдержадміністрації. Я виступила за знесення пам'ятника Леніна на центральній площі Донецька, а Ростислав Карпусь, настоятель Свято-Пантелеймонівського храму МП, що головує в комісії, не підтримав мене, коли поставили на голосування це питання. 4 учасники засідання висловилися проти, священик Карпусь - утримався. А глава департаменту Віктор Николаєнко, який теж був присутнім, сказав: "Марія Василівна, не можна не лише зносити, але навіть ставити це питання на голосування."
Хоча я їм пояснювала, що будувати храм жертві Леніна - царевичеві Олексію, і досі тримати цього ката на центральній площі Донецька - це дикість і компрометує Донецьку область. Це все одно, що поставити пам'ятник маніякові Чикатило і тужити за його жертвами одночасно. Тому "Просвіта" вважає невідкладною проблему ліквідації тоталітарного минулого на Донеччині. Керуюємось резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи "Про заходи, спрямовані на ліквідацію спадку колишніх комуністичних тоталітарних режимів". Але мені на засіданні комісії з духовності Марія Бєлякова з Будьонівської районної організації ветеранів заперечила, що Ленін - це святиня, оскільки "на нім виросло не одно покоління октябрят". А член комісії Наталія Варакута з культурно-просвітницького товариства ромських жінок пояснила чому не можна зносити Леніна так: "Ми свого часу призначали побачення біля його лівого черевика".
Заяву про декомунизацію я подаю щороку, і демонтаж Леніна - це тільки одна з моїх пропозицій. У Донецьку з дев'яти районів міста "не радянська" назва тільки у Київського, 500 вулиць в місті мають прокомуністичні назви і тільки 41 вулиця названа на честь діячів української культури і української держави. А те, що священик МП, який очолює комісію з духовності, не підтримує знесення статуї вбивці царської сім'ї, ще раз підтверджує підозру, що УПЦ МП - це московський політичний проект.
Яке ставлення рядових жителів Донбасу до УПЦ МП?
- Всім зрозуміло, що УПЦ МП - це церква придворна, привілейована, хоча у нас є українські церкви, в яких моляться за українського Президента, українських гетьманів, а не за царя-батюшку і московського Кирила. Панування призводить до вседозволеності, тому церковники вже втратили почуття реальності. Вони діють іноді як структура, що має "кришу". Як в Калинінському районі Донецька, де навпроти будівлі ТОВ "Донецькшахтопрохідка", що належить олігархові Нусенкису, вирішили побудувати ще один храм МП. Ігноруючи думку місцевих жителів, стали вирубувати дерева. Люди обурилися, масово виступили проти. Попи почали настирні богослужіння, для підтримки спеціально завезли з Макіївки козаків. Під час богослужіння обзивали місцеве населення дияволами - за те, що народ хоче бачити там лавки та пісочницю, а не їх церкву. Жителі звернулися до суду і в райсуді відстояли своє право на сквер, захоплений церковниками. Коли люди бачать, що замість духовності є нахабство, ненависть і вандалізм, це призводить до відторгнення.
3 
35413
Коментарі
270