Можливо, діти поїхали в інші міста чи померли. Виставка "Не|видиме життя" показує людей, яких більшість не хоче помічати

6

До 25 серпня просто неба у парку Національного заповідника "Софія Київська" триває міжнародна фотовиставка Photo Kyiv. На світлинах експозиції "Не|видиме життя" – самотні мешканці будинку престарілих, роми, ветерани АТО з інвалідністю, люди з аутизмом та синдромом Дауна.

"Виставка не про біль і страждання. Хочемо показати людей, яких суспільство не хоче помічати. Зробити їх видимим. Через фотографію підіймаємо важливу соціальну тему", - каже співзасновниця Photo Kyiv Іванна Бертран.

 

Фотопроєкти розглядають дружина президента Олена Зеленська та прем'єр-міністр Денис Шмигаль у супроводі кураторки виставки Кароль Піду.

"Роботи вразили, дуже емоційні, - каже Олена Зеленська. – Потім покажемо їх в залі міжнародного аеропорту Бориспіль. Це вчасний проєкт, він сучасний і надихає".

"Різноманітність та інклюзивність не гарантуються законом, це в першу чергу сприйняття суспільства, - говорить кураторка виставки Кароль Піду. – Наші учасники на своїх фотографіях показують тих, хто є в тіні. Мене зворушила серія "Паспорт" Олександра Чекменьова. У 1995 році він поїхав у віддалені села робити фото на документи малорухомих людей. Зафіксував жахливі умови, в яких вони проживали. І сьогодні це вже історичне свідчення. Треба покращити ситуацію для таких вразливих людей. Сподіваємося, наша виставка зворушить відвідувачів, і вони звернуть увагу на таких співгромадян".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли невідому картину Тараса Шевченка

 

Серед 89 авторів з 12 країн світу, які надіслали свої роботи, на виставку відібрали 5 проєктів. Один з них – "Будинок престарілих. Самотність" київської фотографки Аліни Пророки. На Київщині знімала пенсіонерів, які залишилися без родичів.

"Волонтери, які допомагають цим старим попросили мене сфотографувати портрети. Щоб зробити їм приємне, - розповідає Аліна Пророка. – Дуже зворушила одна тендітна бабуся. Вона була сумною, постійно дивилася в підлогу. Намагалася одягнути хустку, щоб бути красивою на фотографії. Після зйомки я дізналася, що вона незряча. Незручно було розпитувати, чому залишилися самі. Можливо, діти поїхали в інші міста чи померли. Знаю, що один з моїх героїв розлучився з дружиною, потім у нього згорів будинок. Тоді його привезли до цього закладу. Нещодавно з ним стався інсульт. Хотів мені щось розповісти, але міг видавати лише мало схожі на слова звуки. Почав плакати. Запропонувала волонтерам зробити чашки з цими фотографіями, щоб герої могли не просто на себе дивитися.
Дуже радію, що потрапила на фотовиставку. Можу підняти актуальну тему. Щоб люди побачили ці світлини і задумалися про старість. Бо зазвичай ми живемо сьогоднішнім днем, і не думаємо, як може скластися життя.
Вже знімала кілька таких соціальних проєктів. Дітей з синдромом Ретта. Вони не можуть говорити, але посміхаються, реагують, їх батьки можуть бути щасливими. Фотографувала, як вперше в Україні дітей з ДЦП звозили політати на дельтапланах. Таких людей не треба жаліти. Вони цього найбільше не люблять".

Роман Закревський з Чернігова зробив портрети ромів. Намагався привернути увагу до їх індивідуальності.

 

"Моїм завданням було зробити такі світлини, щоб нівелювати стереотипи про ромів. Не було зрозуміло, якої ці люди національності, - розповідає. - Фотографував в Чернігові, Ніжині, Новгород-Сіверському. Організатори проєкту з громадської організації шукали героїв. Не розпитував їх про життя. Хотів бути осторонь. Щоб цей досвід був для них приємним і гарним, отримали професійні фотографії. Цікаво було побути в ромському середовищі. У Чернігові є район Подусівка, де живе багато ромів. Під Новгород-Сіверським в Пирогівці їх пів села. Там знімав в хаті головного пастиря, який зібрав свою громаду".

"Космос тата" Олексій Товпига зняв вдома. Фотографував кімнату та речі батька.

 

"Мій тато накопичував у своїй кімнаті важливі для себе речі, які для інших є мотлохом, - розповідає. - Це його простір, в якому він жив 10 років. Фотографії я робив для себе. Як арттерапію, щоб зблизитися з батьком. За пів року як він помер від серцевого нападу. Можливо, це було моє інтуїтивне передчуття. Вдалося налагодити емоційний зв'язок з батьком через фото. Прийняти його світогляд. Характерний для багатьох. Батько працював інженером за радянських часів, а потім захопився езотерикою, народною медициною, астрологією. І відірвався від реальності, став жити у своєму світі. Бо в 1990-х було важко адаптуватися. Ми з батьком весь час сварилися через торсіонні поля та конспірологічні теорії. Бо я людина науки, за освітою математик. Розумію, що завдяки цьому батько виживав. Астрологічні прогнози та пояснення йому виправдовували те, що бачив
навкруги та не міг прийняти. Він хотів так думати, а я довго не міг це зрозуміти. Потрібно дати право людини думати навіть маячню. Це теж свобода.
Мій проєкт зроблений у вигляді диптихів, тобто парних фото. З одного боку – батькові речі, з іншого – сторінки, вирвані з книжки "Перший космонавт" 1983 року. Космос порівнюю з простором, в якому живе людина. А за формою, знімки мають візуальні симетрії, перегукуються. Це відомий прийом в художній фотографії. Мені подобається, що є відчуття ніжності та простоти".

Спеціально до виставки благодійний фонд Favbet Foundation підготував проєкт "Код незламності: реальні історії сучасних героїв". Світлини знайомлять з ветеранами АТО, які отримали інвалідність. Займаються спортом і представляють Україну на Іграх нескорених, міжнародних змаганнях у паралімпійському стилі для ветеранів. Це 9 чорно-білих портретів, на першому плані яких є червона лінія.

 

"Ця нитка ніби зшиває їх разом, - пояснює фотограф Роман Пашковський. – Спеціально зробив світлини чорно-білими. У поєднанні з червоним, добре відтіняє, додає акцентності фотографії. Якби вони були кольоровими, червона лінія була б непомітною. Герої приїжджали до мене в студію в центрі Києва з різних міст: Рівного, Чернігова. Привозили своє спортивне знаряддя. В основному це лучники. Ми розмовляли. Запам'яталися чесністю, відвертістю, незламністю. Не здалися. Роблять те, що вважають за потрібне, горять цим.
Люблю соціальні проєкти. Наприклад, в мене є серія "50 гривень". Запрошував у студію людей сфотографуватися, платив їм 50 гривень. А вони розповідали, на що витратять ці кошти. Подобаються такі провокації на грані".

 

Серед інших спецпроєктів - серії закордонних авторів: "Видимий спектр: портрети зі світу аутизму" американки Меррі Беррідж "Втрачаючи один вимір" німця Гуідо Клумпе - фотографа з вадами зору, "Обрані [не] бути" нідерландської фотографки Марінки Масеус про жінок із синдромом Дауна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українських стрічок багато як ніколи: що дивитися в кінотеатрах цього тижня

×