Українська революція 2013-1014 року з перших своїх днів стала відображеною у творчості її учасників, уболівальників і просто спостерігачів. Народилися не тільки вигадливі написи та малюнки, а й повноцінні мистецькі твори.
Один із "плодів революції", що найбільше розійшлися - безіменний вірш Тетяни Власової. Після відомостей про перших убитих вона розмістила його на своїй стіні в мережі facebook. Тільки від профілю авторки його поширили майже 700 людей:
ДВОЄ НА МАЙДАНІ
Не шукайте таємного змісту,
Просто доля, мов карта лягла:
Двоє хлопців зібралися в місто,
Двоє хлопців з одного села.
Незіпсовані, сильні, красиві,
Їм обом ще нема й двадцяти,
Їхні мами ще зовсім не сиві.
Їх просили себе берегти…
І шляхи їх згубились в тумані,
Різні долі, як різні пісні…
Хто ж міг думати, що - на Майдані,
Знов зустрінуться раптом вони.
Як від повені вруниться річка,
Так зіткнулись - очима й чолом.
Та в одного в руках єврострічка,
А на іншому - чорний шолом...
продовження: ukrainka.org.ua
Я в такому, бачиш, відрядженні,
Звідки люди приходять незрячими.
Де ведуться якісь перемовини,
Найміцніші коктейлі замовлені.
Тут, забувши про маму з татом,
Називаються гордим птахом,
Полонених ганяють голими,
А для захисту цілять в голови.
Тут калічать і зносять повністю,
Відзначаючи День Соборності,
Викрадають, збивають з ніг,
Поливають водою в сніг.
Тут повітря – із газу вата.
Тут уже почали вбивати
Але, знаєш, тут кожен сяє:
"Переможемо. Обіцяєм".
І з здобутком безмежно цінним,
Я приїду додому цілим".
Багато музикантів присвячують Євромайданові свої пісні. Одні з перших - одесити "ЯблонSky". Свою пісеньку хлопці залили в мережу ще 3 грудня:
Бої на вулиці Грушевського стали навіть сюжетом картини Руслана Коломійця.
Внаслідок сплеску творчості веб-портал "Жінка-Українка" відкрив окрему сторінку "майданної" поезії. Винесений у правий стовпчик вірш "Двоє на майдані" Анатолія Матвійчука - звідти.
"Тарасе, знову нас в кайдани...
За те, що вийшли на майдани.
Бо все ще правди в Україні
Немає, батьку, і донині", - починається на тому ж порталі вірш "До Шевченка" Тетяни Череп-Пероганич. А Наталія Крісман закінчує свій словами:
"Несе Дніпро на хвилях гнів, ридає небо із відча́ю,
Прости, мій Господи, мені - я смерті брата не прощаю!!!"
Проте, як це властиво всякому періоду боротьби, народжена з виру подій творчість - не тільки жаліслива та трагічна. Співак Віктор Морозов виконав під гітару майже півсотні віршів-памфлетів авторства Юрія Винничука та Андрія Панчишина. Бард викладає їх в інтернет, де їх можна прослухати всі разом. Поширює також одну за одною в своєму фейсбуці. Деякі з них заспівані на нові мелодії, а деякі - переробки відомих мелодій, зокрема народних. Є, наприклад, таке:
"Била мене мати березовим прутом, щоби я не стояла з молодим Берку́том
Била мене мати цепом від рове́́ра, щоби я не стояла з міліціонером.
Била мене мати колінчастим валом, щоби я не стояла із регіоналом.
А я з ним не стояла, і не говорила. На Беркут воду ляла, щоби не смерділо.
Ме́не моя мати більш не буде бити, бо любо по Майдану з козаком ходити...".
Кожен рядок цієї відомої пісні виконуються по двічі:
Палають покришки, неначе зірниці, і кулі, як зорі, гудуть.
Булижник злітає, неначе жар-птця. Такого не можна забуть.
"Горіла бочка-диміла
Під ней дівчила сиділа.
Під ней дівчина сиділа,
тендітні рученьки гріла.
Ой, руці, руці ви мої,
довго носили напої..."
Рядки "Маріїнський парк - наче хлів затоптали ви. Тільки свиня - де жере, там сере" лягли на мелодію пісні "Есть только миг".
Серед пісень - "Миколай на барикадах", "Різдво на Майдані", "Троє поросят пішли собі до Хряка", "Інтернаціомайдан", "В Межигір'ї криниченка", "Прощальна" про Віктора Федоровича. Він - найчастіше згаданий персонаж, але дісталося також дотеперішньому прем'єр-міністрові, керівникам Харкова й області, донецькому підприємцю Рінатові Ахметову, оперному співакові Володимиру Гришку, який співав на сцені Антимайдану. Присвячено пісню і "Гандзю-рибці, Гандзі-птичці, вже не молодичці", яка тепер не може вернутися до Львова:
Ой, чий то джип стоїть з донецьким номером?
Ой, не доїде він. Ой, розіб'ється він десь під Житомиром
"Я шахтарочка стара, галицька бабуся.
Вже на пенсію пора, а я все ***.
Шахтарочка-стахано́вочка
за велінням серця стала януковичка.
Я шахтарочка стара, але білолиця.
Я акула без пера - Геббельс у спідниці.
Шахтарочка-пролетарочка.
Я із Ововочем, як Твікс, сладка парочка.
"У Допи хвора Гепа, вона йому болить.
Потрібно Гепу Допі зеленкою полить", - це вже про харківські способи боротьби з незгодними.
Серед почутого легко розпізнати мотиви в піснях "Їхав, їхав козак містом, та й зустрівся з комуністом", "Червону бімбу не шукай на Майдані", "Зимно, зимно на душі. Все забрав злодюга, тільки залишив: одну корову на селі, одну картоплю на столі" й так далі. Замість "Ой, на горі два дубки" колишній учасник театру "Не журись!" заспівав про президентову фізкультуру: "В Межигір'ї три пеньки, в Межигір'ї три пеньки. В Межигір'ї три пеньки, три пеньки, опа, опа, опаньки".
Журавлине "кру-кру" з гімну діаспори перетворилося на абревіатуру КРУ, що вчувається Віктору Януковичу.
В теперішній революційній добірці Морозова є пісні й не в жартівливому настрої:
"Лютим пеклом стало, що вчора було смішним. Пси від крові п'яні. Похмілля буде страшним".
Є навіть одна співанка російською мовою:
"Год лошади мы встетили на площади.
И нас ни зек, ни кагебист не поздравлял".
Звідти ж рядок: "У нас не будет больше ёлки на крови".
Вітор Морозов - автор шести власних студійних альбомів. Один із викладених за тематикою записів - студійна пісня з альбому "Армія Світла": Також він переклач із англійської та португальської мов. Автор українських перекладів "Гаррі Портера" та книжок Пауло Коельйо.
"Колись у театрі "Не журись!" ми співали політсатиру на концертах. А коли в листопаді почався Майдан, я запостив на свою сторінку у фейсбуці дві сатиричні пісні на слова Винничука, які були написані раніше ("Золотий унітаз" і "Сплять ворони"). Вони отримали великий відгук у гостей моєї сторінки, і я тоді подумав, чи не зробити спробу відтворити політсатиру "Не журись!" онлайн, в інтернеті, тим паче, що Андрій Панчишин живе в Києві, Юрко Винничук у Львові, а я зараз у Вашингтоні", - розповів Віктор Моорзов для Gazeta.ua.
"Я написав про це Панчишину й Винничуку і виявилося, що ця ідея вже бувально висіла в повітрі, бо Панчишин якраз того дня, вертаючись з Майдану написав текст "Заповіту" від імені гаранта. Він вислав мені цей текст, я поклав його на музику, наспівав під гітару й записав на комп'ютері, а тоді запостив на свої фейсбучній сторінці. З того все й почалося. Панчишин дав назву цьому нашому віртуальному альбому "Реффолюція", і на сьогодні вже записано 39 таких пісень. До речі, саме зараз я працюю над 40-ю піснею, але цього разу на дивовижно-пророчий вірш Івана Франка, написаний 130 років тому - "Беркут", який маю надію запостити сьогодні", - зізнався музикант увечері 28 січня.
6 
4880
Коментарі