"У наш час "Тіні забутих предків" ніколи не потрапили б на екрани" - продюсер

Щоб українське кіно стало популярним, глядач має впізнавати себе на екрані. Про це зазначив продюсер Віктор Приходько.

"Зараз усі намагаються здобути державні кошти або розкрутити спонсора, знявши фільм із його дружиною. Це все цинічні спроби заволодіти грішми. А треба заволодіти аудиторією. "Брати Гадюкіни" в музиці знайшли мову, яку українці визнали за рідну й полюбили. З кіно це важче. За 20 років незалежності у нас не зняли нічого сучасного та якісного. Або намагалися відтворити американські кліше, або спекулювали на політиці – "Помаранчеве небо", "Прорвемось". Думали, раз на хвилі помаранчевої революції дали Стрембіцькому за поганий фільм "Золоту гілку" в Каннах, то й інших помітять", - розповів продюсер.

Також, за його словами, не можна одразу орієнтуватися на іноземну аудиторію.

"В Україні була спроба зняти трилер. Вийшла ганебна підробка – "Штольня". Там жодного вітчизняного номера на машині, напису на вулиці. Вони одразу цілилися порвати касу в США. Це неможливо. У Росії було лише декілька фільмів, які влучили або майже влучили в аудиторію. Точно народною картиною став "Бумер". Не всім до вподоби бандитські рожі, але люди впізнавали себе в них. Такими стрічками були "Брат", "Жара", "Пітер FM". Але сотня фільмів, які знімаються за рік в Росії, проходять повз глядача. Змінилися економіка й рекламна стратегія кіно. В Голлівуді останні 15 років цілі жанри можна побачити лише на DVD чи платних телеканалах. За тиждень відбувається шість-сім прем'єр у кінотеатрах. Ідуть ці стрічки три тижні. Влаштовують спринтерські забіги по касових зборах. У наш час "Тіні забутих предків" ніколи не потрапили б на екрани. В Україні прокату "Тіней" ніколи й не було. Їхня дорога до слави пройшла через Францію. Там якась навіжена цілий рік крутила фільм у своєму кінотеатрі, доки його не побачили критики, почали писати, й ця хвиля докотилася до нас", - зазначив Приходько.

Прочитати детальніше про те, чого не вистачає українському кіновиробництву, можна у журналі "Країна" № 5 (108) за 9 лютого 2012 року.

×