У харківському "Клубі сімейного дозвілля" видали роман грузинського письменника Дато Турашвілі "Покоління джинс. Втекти з СРСР". Книжка описує реальні події у листопаді 1983-го року. Аби втекти з Радянського Союзу шестеро озброєних грузинських чоловіків і одна жінка вимагали літак Тбілісі-Батумі прямувати до Туреччини. Однак екіпаж повернув його до Тбілісі. В результаті штурму лайнера спецпризначенцями, його звільнили. Двоє захоплювачів загинули.
Про книжку і стосунки з радянською владою автор розповів на львівському Форумі видавців.
Перше відчуття свободи з падінням Союзу пам'ятаєте?
- Я завжди не погоджувався з правилами радянської системи, тому свобода до мене прийшла раніше. Ми були студентами. Недалеко від Тбілісі є Давидо-Гареджійський монастир з містом у печерах і середньовічними фресками. Поруч був полігон радянської армії. Звідти стріляли по тому древньому комплексу і перетворили його на розвалини. Ми організували проти цього протест перед будівлею університету. Я виліз на підвищення і виніс свою першу промову, що росіяни знищують нашу культуру та історію. Нас було мало. Більшість - кадебісти у штатському. Кожен мітинг нас ставало все більше, тисячі. Мене водили на допити. Влада ж постійно годувала обіцянками, що приберуть з того місця полігон. Батьки говорили: ви нічого не доб'єтеся, по вас будуть стріляти, як і по нас, коли ми виходили на вулиці у 1956-му (В результаті масових мітингів в Грузії після викриття культу Сталіна Микитою Хрущовим на ХХ з'їзді КПРС померло 22 людини. - Gazeta.ua). Ми думали: "Як? На вулиці майже 21 століття. Хто у такі часи стрілятиме по живих людях?". Ми були наївними. Росії не має значення, який вік. Вона постійно живе в одному столітті. Так тривало моменту, поки ми не почали думати про незалежність.
Ваша родина постраждала від радянської влади?
- Я про це пишу нову книжку "Інший Амстердам". Батько моєї мами воював в Голландії. Одна версія - воював як радянський солдат проти Гітлера. Друга - на стороні фашистів, бо частина грузинів дивилася на них, як на визволителів. Бабця ж розказала, що дід там мав коханку. І перед смертю наказала не ховати її поруч з чоловіком, бо він їй зраджував з голландкою.
Після війни він повернувся до Москви. Його арештували. Звинуватили у зраді, бо ніби був у полоні в німців. Одинадцять років дід просидів десь у Сибіру. Повернувся хворим. Помер, коли мені було 5 років.
Тепер мама хвилюється, що я там про дідуся понаписую.
А Вам як писати про походеньки діда?
- Ну, закохалася людина, за що його винити? Для мене свобода, це визнати вільний вибір інших.
Але ця книжка не лише про дідуся. Для радянської молоді у моїй країні Амстердам був символом Заходу, свободи. Кожен молодий грузин мріяв туди поїхати. Поїхали після розвалу Союзу. Побачили, що і там не так легко. Вони відкрили іншу Європу, тому книжка називається "Інший Амстердам".
Як Союз змінив смаки грузинів, вплинув на їхню культуру?
- Цікаво, що в усіх республіках, крім самої Росії, давали більшу свободу в культурі. Це притаманне усім імперіям. Оскара Вальда можна було поставити у ірландському Дубліні, але не у Лондоні. В Тбілісі так само ставили вистави, які не могли з'явитися у Москві.
Гурт "Машина часу" свій перший альбом записали у Тбілісі. У місті був такий рок-фестиваль, що у Москві подібний важко було уявити. На центральному каналі телебачення щосуботи показували концерти "Led Zeppelin", "Pink Floyd", Міка Джагера. Це робилося спеціально, щоб люди не думали про головне. Як у цирку: щоб звір не злився, його смачним заманюють.
Образ грузина у радянській культурі, який він?
- У кожному радянському фільмі був грузин, добрий, але дебілуватий. Щоб потім говорити: як ви корумповані дебіли можете мати власну країну.
Маєте відчуття, що Грузія швидше просувається у плані євроінтеграції, ніж Україна?
- У деяких моментах - так. До Львова на Форум видавців я їхав через Варшаву. Ніч провів на польсько-українському кордоні. Українські митники три години носилися з моїм паспортом туди-сюди. З такими темпами Путін вас кругом дожене - як сказав наш посол. Влітку на кордоні з Туреччиною у Грузії був скандал. По всіх телевізійних каналах передавали, як люди 20 хвилин там стояли у черзі через великий потік з Туреччини.
Хабарі у нас взагалі не дають. Я з дитинства пам'ятаю, як створювався радянський міф, що грузини найбільш корумповані. А ми найшвидше з усіх пострадянських країн відмовилися від корупції.
Що досі заважає розвиватися вашій країні?
- Нема відчуття, що це твоє країна, нема відчуття єдиного суспільства. Люди звужують свою відповідальність до сім'ї. А те, що у під'їзді сміття - про це подбають інші. Європейці ж усвідомлюють, що ситуація в країні залежить від кожної людини.
Грузини шкодують за Саакашвілі?
- Ні, зараз у нього низький рейтинг. Може, з 25 відсотків його підтримують. Він зробив багато хорошого. Це надзвичайно енергійна і мобільна людина. Він ненормальний. Бо тільки ненормальна людина може так швидко змінити країну. Але він робив крок вперед, два назад, допускав великі помилки. Хотів усіх бачити у в'язниці. Тоді нові люди при владі самі вирішували долю людей, а не суд. А це повернення у Радянський Союз.
3 
4880
Коментарі