Дві вистави покаже український театр з Польщі "Навпаки". 29 та 30 квітня у Львові молоді актори з Гданська зіграють "Мина Мазайло" та "Смерть Шевченка". Це перші гастролі театру в Україні.
22-річна Оксана Терефенко, художній керівник театру, розказала Gazeta.ua як з акторами вони осучаснили Миколу Куліша та Івана Драча.
- Чому першою своєю виставою вибрали п'єсу Миколи Куліша "Мина Мазайло"?
- Ця комедія торкає ті теми, які цілком можна перенести на наші реалії в Польщі – українська родина хоче бути польською родиною, тому що це така мода. Це було цікаво не лише для українців, а й для інших національностей, що живуть у Польщі.
- Чого очікували від українського театру в Польщі? Традиційних вишиванок та класичної постановки Куліша?
- Ні, ми осучаснили виставу. Завжди файно грати те, що нас торкає. Якщо це барокова сукня, яка не вміщається у двері, то її варто перетлумачити на те що нас торкає. Перетлумачити на свій досвід треба. З "Миною Мазайло" було не так важко, бо автор написав таким чином, що твір завжди є на часі.
- Як це виглядає на сцені?
- Дія відбувається тут і тепер. На сцені два столи, інвалідний візок, квітки, вішак. Актори в сучасному одязі - костюми підкреслюють характери людей. Наприклад, Рина – така кольорова дівчина, нігті помальовані, весела і приємна, а насправді - хитра, підступна, вона знає як зробити так, щоб вийшло по неї. У сюжеті п'єси нічого не змінювали. Драму поділили на чотири дії. І кожну дію грають інші люди. Усього – 21 актор. Одних і тих же персонажів грають інші. Глядач не губиться, бо вони мають ті самі характерні образам костюми. Акторство – це перш за все переказування емоцій. Важливо щоб герой був правдивий. Тому, то дуже добре як актор інакший за свого персонажа. І дуже цікаво бачити як актор шукає його в собі.
- З чим експериментували у "Смерті Шевченка"?
- На сцені одночасно 10 осіб. Ця поема триває 45 хвилин, щоб не було затяжко. Вона насичена споминами про смерть близької особи. Кожна людина, котра приходить на спектакль бере в ньому участь. Сцена посередині. Глядачі сидять навколо. Деякі актори також між глядачами. Глядачі і актори мають ту саму мету. Хотіли передати у спектаклі ту атмосферу, коли Тарас Шевченко помер. Його найближчі приїжджають і піднімають такі рішення, щоб щось зробити з його речами. Кожен по-своєму переживає цю смерть. Це не лише про смерть Шевченка, це і про смерть просто близької людини. Ходять, прибирають, згадують – так як усе виглядає в житті – так поводять себе актори.
У Львові український театр "Навпаки" зіграє свої вистави в студентському клубі Львівського національного університету.
Театр "Навпаки"
Театральну трупу організували 2012-го року у Гданську. Уперше виступили на традиційному Шевченківському концерті у Польщі. Художній керівник театру – Оксана Терефенко. Зараз вчиться на останньому курсі Вокально-акторської школи у місті Гдині. Її дід та бабуся були з Лемківщини. Вчили її української мови – якою в горах говорили лемки.
1 
4880
Коментарі