пʼятниця, 08 травня 2020 19:07

У відвідувачів клубу "Сила волі" спільний ворог страх

У відвідувачів клубу "Сила волі" спільний ворог страх
Норвезько-нідерландський документальний фільм "Ангели вулиці Діамант" розповідає про трьох борчинь за соціальну справедливість в американському місті Філадельфія. Кухарка Мамі, колишня "чорна пантера" Барбара і пасторка Рене разом опікуються безкоштовною їдальнею Єпископської церкви, допомагають мігрантам.tiff.no

До 10 травня тривають онлайн покази фільмів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Свої стрічки режисери презентують з дому у прямому ефірі. На трансляції програми "Суп з режисерами" обговорюють два фільми нідерландських режисерів. Стрічка "Ангели вулиці Діамант" Петра Лома з конкурсу DOCU/СВІТ присвячена афроамериканській церкві в Філадельфії, яка годує знедолених та надає прихисток нелегальним мігрантам. Короткометражна робота Ніни Карім ван Орт "Клуб під назвою "Сила волі" програми DOCU/КОРОТКО, розповідає про громаду бідного району Мальбурген голландського міста Арнем, яка захищає будівлю свого культурного центру від знесення.

" Наш суп з режисерами стосується важливої теми - "Як не боятися: розмова про солідарність". І ми говоритимемо з двома авторами, - представляє учасників модератор, правозахисник Максим Буткевич. В цей час Петр змінює свій фон на назву фільму білими літерами по червоному. На тлі Ніни з'являється зображення космосу, що підходить до її синьої кофтинки. - Отже, як ці ситуації привернули вашу увагу? Як ви дізналися про церкву і музичний клуб, і чому вирішили знімати про них?

- Я знімала на замовлення сюжет про музичні події, які відбуваються в бідних проблемних районах. І ось зайшла в цей будинок клубу, - згадує Ніна. - З вигляду це зруйнована будівля, без вікон. Але одразу закохалася в це місце і людей. Наче новий всесвіт. Я вирішила, що про це треба зняти фільм, розказати більше.

З вигляду це зруйнована будівля, без вікон. Але одразу закохалася в це місце

- Тож ви почали з музики, а потім вас гіпнотизувало це місце. А ви, Петр, як дізналися до цю супову кухню, про вулицю Даймонд, - звертається Максим до другого учасника.

- Взагалі фільми про права людини знімаю 15 років. Мене хвилюють теми несправедливості. Неважливо , де це відбувається, - відповідає Петр Лом. - Один з моїх кращих друзів живе в Філадельфії, і розказав мені про церкву, де всіх вітають, де можуть захистити нелегальних мігрантів в США. Церкву розглядають як місце, куди правоохоронні органи не зайдуть. Ми відвідали її якраз перед виборами Трампа. І тоді ще жартували, що якщо Трамп переможе, ви будете зайві.

Ця церква особливо активна з 1960-х. Познайомився з неймовірними людьми які там працюють. Ми знімали рік, проводили багато часу на суповій кухні, яка годує людей. Потім з'явилася ще одна історія - про мексиканців, маму і четверо дітей, які попросили прихисток в церкві. Це фільм проти Трампа, показує місце, де всіх вітають і приймають. В США існує сильна політика ідентичності в плані етнічних категорій, є певні стереотипи, як на кого дивитися. Але тут фактично чорна церква, ми - білі європейці, але це не мало для них значення. Священник говорив, що всі мають місце за столом, це надихає.

- Ця афроамериканська церква у північній Філадельфії має історію. Зіграла роль у руху за права людини у США, - зауважує Максим Буткевич. - Там працює супова кухня, яка годує бідних і голодних з цього району. Місцева громада захищає нелегальних мігрантів. Тобто до церкви приходить багато вразливих людей. Як вам там працювалося? Адже ви білий хлопець, ще й з камерою. Чи не було у вас моментів, коли вас сприймали як загрозу? Як вам з ними вдалося побудувати довіру?

- Звісно, є певна нерівність між режисером і його піддослідними героями, - каже Петр Лом. - Я спілкувався з цією мігранткою Кармелою. Вона не може залишити церкву, через все це перебуває в депресії. При цьому її діти могли ходити до школи. У Філадельфії шкільні ради не виконують федеральні закони. Але через дітей поліція може вийти на батьків... Спочатку не міг багато знімати Кармелу. Я грався з її дітьми, намагався допомогти мамі, завойовував їх довіру. Щоб знімати таких героїв, треба з ними потоваришувати.

У Філадельфії шкільні ради не виконують федеральні закони

Ми не зосереджуватися на тих, хто приходить. Наші головні персонажі - працівники і волонтери кухні. Звісно, хтось не хотів, щоб їх знімали, і це зрозуміло, без проблем. Філадельфія - четверте найбільше за розміром місто у США і найбідніше, і нерівність у місті величезна. Там багато вразливого населення. Полегшувало роботу, що про Кармелу багато журналістів вже робили репортажі. А супова кухня давно функціонує і відома. Якщо ви працюєте з відкритим серцем, люди це відчувають. І йдуть на контакт.

- Я займаюся питанням біженців в Україні, є координатором руху "Без кордонів". Хочу поговорити про солідарність, - повертається до головної теми розмови Максим Буткевич. - У вашому фільмі, Петр, є багато страху. Відвідувачі супової кухні бояться завтрашнього дня, її працівники не впевнені, що станеться з ними, з церквою, яка не має кошти на ремонт. Як на вашу думку, чи може солідарність подолати цей страх і занепокоєння?

- У випадку церкви багато чого досягається за допомогою віри та любові, - відповідає Петр Лом.- Бачив як до церкви приходить сумна відвідувачка і її втішає та обіймає кухарка Мамі. Вони підкреслюють, що це не просто безпечне місце, де можна попоїсти, а місце, де можна почуватися як вдома, поговорити з небайдужими людьми. Це дуже американська історія. Кухня досі працює, викладає страви біля дверей. Їх не спиняє страх чи карантин, продовжують виконувати свою роботу.

- Ніно, клубі під назвою "Сила волі", про який ви розказуєте, теж таке місце для знедолених, - звертається до режисерки ведучий. - Це громадський центр з музичною школою. До неї ходять люди з усього району. Їм стає легше, коли спілкуються, грають у музичній групі. Потім дізнаються, що цей громадський центр буде знесений в процесі урбанізації і перебудови району. Як персонажі вашого фільму змогли впоратися з занепокоєнням? Бо вони не знають, що буде з їх клубом, але намагаються боротися. Чи отримали вони підтримку?

- Страх стає спільним ворогом, особливо для цієї групи людей, - каже Ніна. - Найгірше для них було втратити цей дім, де збиралися громадою. Для них він став частиною ідентичності. Знімала чотири роки тому, провела багато часу з місцевими. Вони не отримували жодної підтримки від муніципалітету. Показую момент, коли запрошують до себе на концерт всі політичні партії. Ніхто не приходить. А вони грають чудову музику. Потім муніципалітет дізнався про зйомки, що буде документальний фільм про боротьбу за культурний центр, а влада нічого не робить. І прем'єра фільму зробила хайп, привернула увагу. В муніципалітеті його подивилися. Знаючи, що відбувається всередині клубу, влада змінила свою позицію. Досі ведуть обговорення. Але схоже, що результат буде позивним. Думають, як сформувати майбутнє цього району.

Знаючи, що відбувається всередині клубу, влада змінила свою позицію.

- Це чудово - каже Максим Буткевич. - Мене зворушив момент, коли учасники цього клубу сидять у колі і говорять, що для них цей клуб значить. Їх ніколи ніхто не цінував. У них є проблеми зі здоров'ям, мовленням, мають різні життєві обставини. І лише в клубі їх сприймають якими вони є. І почувають себе комфортно. Зараз, на карантині, я помітив паралель фільму з нашою сучасною ситуацією. Ми теж як члени клубу. У нас були офіси, улюблені бари і ресторани, де збиралися з друзями. І раптом не можемо цього робити не маємо спільного простору. Ваш фільм стає ширшим і особистим в цей час. Маємо питання від аудиторії. Чи хотіли ви перестати знімати через труднощі у процесі?

- В мене були труднощі вже на монтажу, - зізнається Ніна. - Бо спочатку в мене були інші акценти щодо того, що є найважливішим у фільмі. Члени цього центру сподівалися, що коли вони покажуть себе світові, вийдуть на акції, влаштують відкриті концерти, отримують підтримку і все буде гаразд. Знімала це. Але людей прийшло мало. Звісно, я хотіла для них перемоги. Але подумала: добре, можливо, кінець вийшов не такий оптимістичний кінець. І побачила, що сильні сцени в їх розмовах. Фільм вийшов не про те, чи виграють вони у боротьбі чи ні. А як вони борються разом, навіть якщо вони не матимуть жодної надії для майбутнього. Більше про солідарність і менше про те, щоб довести щось

- Солідарність важливіша за хеппі-енд, - підсумовує Максим Буткевич. - Петр, теж питання до вас: які були труднощі під час роботи над фільмом і як ви з ними справлялися?

- Знімати документальне кіно завжди важко, - каже режисер. - Ми працюємо в стилі фільму-спостереження. Треба багато часу знімати. Супова кухня - це щоденна рутина, нічого екстраординарного не відбувається. Порівнюю цей процес з рибалкою. Якщо хочеш хоч спіймати, треба бути терплячим. Фільм робили 2 роки. Зняли 90 годин. Режисер монтажу був в шоці. Нам хотілося показати рутину. Але цікаво, щоб виглядало гарно і щось траплялося.

DoorWilskrachtSterk_trailer_ENG from Tangerine Tree on Vimeo.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тіло заморозили в американській лабораторії. Батьки сподіваються в майбутньому оживити померлу від раку доньку

17-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA вперше проходить онлайн. На платформі Docuspace.org до 10 травня викладено понад 50 стрічок у безкоштовному доступі. З 24 квітня о 3 травня відбулося 45 онлайн-трансляцій - розмови з режисерами, представниками кіноіндустрій та правозахисниками.

2 травня Docudays UA оголосив переможців фестивалю. Головну нагороду конкурсів "Dосu/Світ" та "Dосu/Україна" отримав фільм "Земля блакитна, ніби апельсин" української режисерки Ірини Цілик.

Фільм "Ґрейкі" іспанця Енріке Рібеса став кращим у конкурсі короткометражних фільмів "Dосu/Коротко".

У номінації RIGHTS NOW! правозахисне журі визначило переможцем фільм "Опівнічний мандрівник" режисера Хассана Фазілі з Афганістану.

Приз глядацьких симпатій та приз пам'яті продюсера фестивалю Андрія Матросова отримав український фільм WAR NOTE Романа Любого. Фаворитом підліткового журі стала стрічка "Безсмертний" Ксенії Охапкіної.

Зараз ви читаєте новину «У відвідувачів клубу "Сила волі" спільний ворог страх». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі