"Жінки більше не хотіли дивитися за собою, вони більше не розчісувалися, не хотіли митися, а просто постійно лежали на соломі", - промовляє на екрані акторка Барбара Зукова. Її героїня політичний філософ Ганна Арендт згадує про свій арешт у Німеччині 1940-го.
14 жовтня у столичному кінотеатрі "Київ" відбувся показ стрічки Маргарети фон Тротти "Ханна Арендт" у рамках фестивалю "Нове німецьке кіно".
У фільмі філософ працює над статтями для американського журналу "The New Yorker" про судовий процес 1961 року над співробітником гестапо Адольфом Айхманом в Ізраїлі. Його звинувачують в антисемітизмі та злочинах проти людяності.
Половина стрічки якраз про те, як готуються статті з усіма атрибутами уникання дедлайнів і редактора, нічні перекладання сотні сторінок судової справи і годинами роздумів. Режисерка, мабуть, хотіла переконати, що Арендт повністю відповідає стереотипам про філософів, тому ледь не у кожній п'ятій сцені мовчазна акторка лежить на канапі чи схиляється на вікно і курить, меланхолійно випускаючи дим кудись удалечінь.
Стрічка також насичена цитатами класичних філософів і змаганням героїв у підбірці кращих до теми розмови. У всіх суперечках перемагає головна героїня.
"Це слово грецькою? - запитує редактор "The New Yorker" у Арендт. - Ви усвідомлюєте, що більшість читачів не знають грецької?"
"Нехай вчать".
Опоненти звинувачують її у зарозумілості. Постійно називають жінкою з холодним розумом без жодних почуттів.
Серйозна поведінка філософа на публіці чи серед студентів контрастує зі стосунками з чоловіком Генріхом Блюхером. Вони постійно фліртують, цілуються на прощання, схожі на пару, яка щойно одружилася.
Також героїня постійно згадує свого вчителя та коханця Мартіна Гайдеґґера.
"Це чоловік, в якого я навчилася думати," - промовляє у фільмі Арендт.
Свого часу філософа звинуватили у колабораціонізмі. Тепер її — у виправданні злочинів Айхмана і нацизмі, хоча Ганна Арендт була єврейкою за походженням. Сама ледь уникнула вивезення до концтабору, а втекла до Франції, звідти емігрувала у США.
Кульмінацією стрічки стала лекція перед студентами і професорами, в якій Арендт пояснює поняття "банальність зла", яке використовує у своїх статтях.
У 1963-ому Ганна Арендт видала книгу "Банальність зла: суд над Айхманом в Єрусалимі".
"Судді не повірили тому, що, будучи людьми порядними і, можливо, занадто навіть совісними для своєї професії, не могли й уявити, що звичайна, "нормальна" людина - не недоумкувата, не цинічна і не жертва пропаганди - виявилась абсолютно нездатною відрізнити добро від зла", - пише філософ у видані.
Цьогоріч у вересні книгу українською презентувало видавництво "Дух і Літера".
5 
4880
Коментарі
2