10 березня у Черкаському академічному обласному муздраматичному театрі ім.Шевченка театрі відбувся показ третьої частини театрального проекту Сергія Проскурні "Тарас. Слова". Минулого року режисер розпочав з кінця драматичну поему-тетралогію Богдана Стельмаха "Тарас".
Ідея Сергія Проскурні має епічний масштаб: тетралогію планується завершити у 2014 році, коли святкуватиметься 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. До цього показуватимуть по спектаклю щороку, закінчивши проект виставою про народження поета.
В кожній частині роль Кобзаря гратимуть різні актори.
О 18.05 зала театру ще порожня. О 18.15 приходить заступник міського голови Віктор Беззубенко, через кілька хвилин секретар міськради Віктор Горкун. Проскурня зустрічає гостей. На прем'єру вистави 10 березня приїхали автор драматичної поеми Богдан Стельмах та актор Національного театру імені І. Франка Петро Панчук, який зіграв Тараса у четвертій частині тетралогії.
На останньому ряду сидить Олександра Теліженко, заслужений художник України, зі своєю колегою. До партеру заходить Проскурня. Вітається з нею: "Ви чого тут сіли? Ідіть на нормальні місця. Ми тут будемо садити тих, хто запізнюватиметься".
Жінки пересідають ближче до сцени.
"Таке сузір'я талантів: Стельмах, Проскурня, Нищук і великий черкаський театр. Росте на очах. Актори переймаються і розвиваються, - каже Теліженко Надії Нікіфоровій, яка щойно приєдналася до них. О 18.38 приходить мер Сергій Одарич з дружиною.
Гасне світло. На сцену виходить Сергій Проскурня. Глядачі аплодують.
"Для мене було загадкою як в 47 років Шевченко міг виглядати таким уже старим, поважним, таким яким ми бачимо на портретах. Я думаю, що це можна назвати частиною Шевченківського театру, тому що він був прекрасним актором. Він сам дбав про те, який образ залишать в пам'яті нащадки. Саме в цей період він намалював автопортрет зі свічкою, де він молодий, вродливий. Де він такий, яким ми уявляємо його в той період життя і творчості, який сьогодні постане перед вами в наступній частині тетралогії "Тарас".
Сергій Проскурня представляє глядачам Богдана Стельмаха та Петра Панчука.
"Зараз це вистава-ескіз, ми не мали мети реконструкції життя і творчості Тараса Шевченка в період з 27 до 33 років. Я не можу побажати вам приємних вражень, а хочу запросити до співпереживання і до тривання в просторі, який ми спільно будемо створювати", - продовжив режисер.
На сцену виходять перші актори. Позаду них декорації – натягнуті на стенди мальовані полотна. По праву сторону стоїть мольберт, дерев'яні рамки для картин, глечики з пензлями, фарби. Посередині – чорна скриня. На підлозі розкладені рукописи. Вгорі висить велика біла куля. Виходить Шевченко зі свічкою в руках. Починає нервово писати на аркушах. У залі – ідеальна тиша.
"Ми сьогодні перед початком поміняли дві мізансцени. Себто це постійний процес пошуку сутності, - заявив Сергій Проскурня під час прес-конференції. ? Міняється фактура Шевченка і тому в цій частині ми не показали 6-ий епізод, дія якого відбувається в Оренбурзі. В цій частині вже буде грати Петро, а ми не хотіли його мучити пробами, бо там маленький епізод 15 хвилин і вимагав би тривалого часу. Коли ми будемо робити мультимедійну виставу, то дуже багато речей перероблятиметься. Треба робити сучасний театр, а деякі постановочні речі ми не можемо втілити, тому що зараз на це немає технічних можливостей.
Для Проскурні важливо було дати дратівний імпульс олюдненого Тараса з жінками, мочемордами, себто нестандартного Шевченка.
"У мультимедійній виставі буде 5 Тарасів. Стельмах поставив перед собою карколомну задачу розповісти про лабораторію духа Шевченка, тому що мала дитина, мікроскопічна, яка іде шукати стовпи, що підпирають небо – це вже поет, він вже народжений, тільки неусвідомлений", - пояснив постановник.
3 
4880
Коментарі
2