Лія Ахеджакова, актриса
Два місяці тому я бачила його в театрі Франка, ми грали там спектакль. Він прийшов, подарував мені книжку, розповів про свою операцію в Німеччині. У нього часто піднімалася температура, він випивав "Фервекс" і йшов до театру. Він щодня приходив у театр, не міг без нього жити.
Я бачила його в ролі Тев'є, в знаменитому спектаклі "Тев'є-Тевель", який він грав багато-багато років. Коли він виходив, складалося таке враження, ніби його за лаштунками тримали зв'язаним і ось він, нарешті, порвав пута і вирвався на сцену. Причому, як актор він користувався якимись найтоншими фарбами. Він не грав єврейство так, як це зазвичай відбувається, але дуже тонко, майже непомітно вимальовував приголомшливий класичний характер. У його Тев'є було стільки життя, що навіть біда, навіть трагедія проступала в ньому якимось особливим способом. У ньому все хотіло жити.
Ми з ним грали в спектаклі "Старосвітська любов", я була Пульхерією Іванівною, а він Опанасом Івановичем. У мене багато було в житті хороших партнерів, але, мабуть, так, як він умів любити на сцені, ніхто не може.
Михайло Швидкой, спецпредставник президента РФ з міжнародного культурного співробітництва
В Україні не було такої людини, яка могла б примирити непримиренне. Він був великим інтерпретатором української класики, а також прекрасно читав Пушкіна і Тютчева. Його відхід - величезна втрата, звичайно, перш за все, для української культури, але тим не менш вона болем відгукнеться і в культурі російської, тому що замінити його неможливо.
Богдан дуже подобався жінкам, любив випити, погуляти. Ми з ним дуже близько дружили. Він був людиною з надзвичайним гумором, приголомшливо розповідав анекдоти всіх народів світу, але, звичайно, перш за все, українські та єврейські. Ми могли до ранку сидіти, обговорюючи нагальні питання російської та української культури. Один раз через це ми навіть не змогли записати драму на радіо, запис якої починався о дев'ятій ранку, тому що всю ніч ми сиділи, розмовляли, випивали, і, прийшовши в студію, зрозуміли, що виговорилися остаточно. Він був веселим життєрадісним, легкою людиною, але якимось внутрішнім акторським відчуттям він розумів біль і драми України, свого народу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер легендарний український актор Богдан Ступка
Леонід Парфьонов, тележурналіст
Чотири роки тому, знімаючи фільм "Птах-Гоголь", я зателефонував Богдану Сильвестровичу до Києва і спитав: "Не могли б ви з Лією Ахеджаковою показати в кадрі, що означає бути старосвітськими поміщиками?" "Та з задоволенням!", - відповів він. І як же вони купалися в цих образах, годуючи один одного уявними варениками! Як мріяли ще зіграти разом - адже завжди здається, що у хороших людей в запасі вічність.
7 
4880
Коментарі
1