Пушкін бігав до Гоголя і просив щось нове почитати

2 вересня 1831 року вийшла друком перша частина "Вечорів на хуторі біля Диканьки" українського письменника Миколи Гоголя.

До збірки увійшли 4 повісті про життя українців: "Сорочинський ярмарок", "Вечір напередодні Івана Купала", "Травнева ніч, або Утоплена" та "Пропала грамота". Розповіді Гоголь писав з 1829-го. За сюжетом, їх нібито зібрав і видав "пасічник Рудий Панько". На тематику вплинули український фольклор і враження дитинства. Автору тоді було 22 роки.

Дія вільно переноситься з XIX століття у "Сорочинському ярмарку" в XVII у "Вечорі проти Івана Купала", а потім у XVIII. Твори поєднують розповіді діда дяка Хоми Григоровича - запорожця, який своїм життям ніби поєднує минуле й сьогодення, бувальщину й небилицю. Плин часу не розривається, перебуваючи у своєрідній духовній та історичній неподільності.

Збірка історій мала успіх у читачів і зробила Гоголя відомим.

"Гоголь - письменник світового масштабу. Його словесне вміння надзвичайне. Ритміка його мови, оригінальність виразу, вжиток української фразеології, а зокрема з народних пісень, які він збирав та уважно студіював, роблять із книжок Гоголя прикраси світової романтичної літератури. Багатьох українців привели його твори знову на рідний ґрунт", - писав філолог Дмитро Чижевський у праці "Історія української літератури" 1956 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали архівні фото палацу, де гостювали Шевченко й Гоголь

×